GAME-OVER

_{Оріг, очікуючи телефонного дзвінка, нудьгував над книжкою. Уже давно споночіло, а хлопців усе не було. Незабаром мали повернутися батьки Рика, і Оріг навіть не уявляв, що він їм говоритиме. Хлопець узяв зі стола ключі, підкинув їх на долоні і рішуче пішов у коридор одягатися. На вулиці було холодно й добре продувало. Дві фігури, які лежали на льоду ковзанки, Оріг помітив через кілька секунд. Він ні секунди не сумнівався, хто там лежить, тому рвонув щосили.}

_{- Васло! Ну!.. — шия хлопчика хиталася в широкому комірі. — Ну ж…}

_{Оріг потрусив голову, навіть легенько побив по щоках. Васла розплющив очі.}

_{- Молодець! Давай же, отямлюйся… Що тут сталося?}

_{Але Васла нічого відповісти не зміг і очі знову закрилися. Тоді Оріг узявся за Кадима, але й від нього теж нічого не домігся.}

_{Бісові віники… Що ж робити? Так, у першу чергу, в тепло… Додому до Рика…}

_{Він підхопив під руки Кадима й потягнув до під’їзду.}

_{- Чого ж він такий важкий? Як же я Васлу тягтиму? Ну, нарешті…}

_{З гурчанням прочинилися двері ліфта. Ледве затягши байдужого Кадима в ліфт, Оріг відпочивав, поки ліфт повз до шостого поверху, потім, кваплячись, як міг, він затягнув Кадима до квартири й, поклавши його в коридорі, не замикаючи вхідних дверей, знову кинувся на вулицю. Васла був значно важчим, і Орігу довелося добре помучитися, поки він уклав його поруч з товаришем. Скинувши шапку й пальто, він кинувся до комп’ютера.}

_{«SOS! Знайшов Кадима й Васлу на ковзанці непритомних. Скільки лежали на холоді - не знаю».}

_{Відправивши листа, він кинувся до друзів, по черзі роззув їх, зняв черевики й почав розтирати ноги. Кожні кілька хвилин Оріг бігав до комп’ютера й дивився, чи не прийшла відповідь із Заекрання. Нарешті в кутку екрана зажовтів конвертик.}

_{«Відійди від екрана» — ось і все, що було написано в листі. Оріг знизав плечима, але від екрана відійшов. Через кілька хвилин екран затягнувся спочатку брижами, а потім укрився легким синюватим серпанком. Зненацька з екрана з’явився Рик, із розгону вдарився плечем об кут шафи й голосно зойкнув. Він одразу повернув екран убік ліжка, і Шана, яка вилетіла слідом, приземлилася дуже м’яко в буквальному значенні цього слова.}

_{- Ну? Де вони?}

_{Легко й обережно піднявши Кадима, Рик проніс його в кімнату й відправив прямо в екран. Услід за ним був відправлений і Васла. Оріг, відкривши рота, дивився на Рика. Він так важко тягнув байдужі тіла, а Рик їх як пушинки… Нічого собі! Рик помітив здивований погляд Оріга.}