GAME-OVER

_{- Проводочка в будинку, скажу я тобі, суцільна гидота. Одні скрутки… Я вже собі синець поставила на плечі.}

_{- Шано, слово честі, як зв’язківці зробили, то ми нічого не міняли.}

_{- Сотникови на восьмому поверсі?}

_{- Ага. Ось він, зараз праворуч…}

_{- Ні, слухай, усе-таки проводочка у вас у будинку, чорт ногу зломить! Ой!}

_{- Ай!}

_{- Ти чого?}

_{- Та теж головою приклався! Усе, прибули.}

_{З телефону в квартирі Сотникових виповзли дві маленькі блакитні хмарини, потім почувся тихий шепіт.}

_-Ну?

_{- Що ну?}

_{- Будемо перетворюватися?}

_{- А навіщо?}

_{-І то правда.}

_{Хмарини попливли над самою підлогою, проникаючи в кімнати під дверима.}

_{- Ага, ось і комп. Ти мав рацію, він включений.}

_{- Значить, треба придивитися тут уважніше.}

_{- Та лабораторії ніякої начебто немає?}

_{- Зате є включений комп і немає господарів.}

_{Хмарини знову попливли над підлогою, продовжуючи оглядати квартиру. Ніяких слідів лабораторії.}

_{- Слухай, Шано, давай подивимося, що робиться в компі?}

_{- Тобто?}

_{- Та я тільки зараз подумав. Лабораторія ж може бути й віртуальною! Заховалися де-небудь на жорсткому диску, і всі справи. І не треба їм ніяких квартир. У віртуалі на одному диску вони можуть хоч сто будинків побудувати, а не те що одну кімнату.}

_{- Твоя правда, Рику. Ідемо, подивимося.}

_{Хмарини піднялися на рівень стола, де стояв увімкнений системний блок, і всмокталися в щілину дисковода.}

_{Шана й Рик опинилися у віртуалі комп’ютера Сотникова-молодшого. Перевірити його вміст не становило великих труднощів. Окремою групою розташувалися системні файли. Файлів же, з якими працював Мишко Сотников, виявилося на диво мало. Кілька іграшок, якісь задачки з математики, комплект шпаргалок з тієї ж математики — і все. Видно, комп був новий і Мишко ще не встиг туди нічого напхати.}

_{- Хм… — розчаровано хмикнув Рик і вже був готовий сказати Шані, що настав час закінчувати, коли в куточку величезного віртуального поля, яке відкрилося їм з висоти, він побачив невеликий кубик файлу, на якому замість назви був тричі поставлений дуже знайомий знак «собачки»: @@@.}

_{- Шано, дивися! — він показав дівчинці на підозрілий файл. Шана не вагалася жодної секунди й відразу вихопила магнітний випромінювач.}

_{- Ти думаєш??.}

_{- А ти сумніваєшся? — питанням на питання відповіла дівчинка.}

_{Вони підлетіли майже впритул.}

_{- …дурень, Плюх! Дотепер не можеш розколоти пароль від Інтернету! Тебе Гірея математиком зробила навіщо? Саме для цього й зробила, а ти тільки дурницями займаєшся: там віруснеш, тут віруснеш, а користі?}