GAME-OVER

_{Нарешті Рик отямився і згадав, що в нього в руках магнітний пістолет. З першого пострілу він зніс половину якогось файлу. Половина будинку просто зникла, розчинилася в повітрі. Хлюх, побачивши результат дії незвичайної зброї, від несподіванки застиг на місці. Плюх підстрибнув і завис у повітрі, забувши опуститися на землю після чергового стрибка.}

_{- Усім стояти, а то зітру, як Врубеля з малюнка!}

_{Слова Рика Шана підкріпила й своїм пістолетом, кілька разів погравши ним у руці.}

_{- Зброю на землю!}

_{- Не можу…}

_{- Що значить «не можу»?}

_{- Програмою не передбачено! А-а-а!… - раптом закричав Хлюх, піднявши свій величезний автомат, і зник, розсипавшись на цифру від пострілу Шани. Плюх, нарешті, повільно опустився на землю, безглуздий вираз крайнього подиву зник із його неголеного обличчя.}

_{- Слово честі, я не хотіла… — виправдовуючись, сказала дівчинка.}

_{- Чого тут виправдовуватися, якщо він на тебе автомат наставив.}

_{Хлюх начепив на ніс свої величезні рогові окуляри.}

_{- Ви хто?}

_{- Цифбої Великого Процесора. Ти ось що, Блюх, Глюх чи як там тебе…}

_{- Плюх, шановний цифбою.}

_{- Добре, нехай буде Плюх. Відповідай, де цифрова копія Гіреї? І давай домовимося так. Ти не тягни, бо я знаю, що копія десь тут. Якщо треба буде, ми тут увесь віртуал зітремо, з нашою зброєю, сам розумієш… Та не хочеться Мишкові Сотникову комп псувати. А якщо все-таки доведеться, то тебе першого…}

_{- Шановний цифбою! Слово честі, не знаю. Якби знав — обов’язково сказав би.}

_{Плюх лівою рукою зняв величезні окуляри й прикрив ними праву руку. Під цим прикриттям права рука зробила обертальний жест, і Рик завмер.}

_{- Ви ж розумієте, шановний цифбою… — продовжував тріскотіти Плюх, повільно повертаючись до Шани. Та бачила Рика тільки краєм ока й спочатку не зрозуміла, що трапилося. Секунда їй знадобилася, аби побачити, що відбувається щось не те. За цей час Плюх, продовжуючи відволікати увагу порожньою балаканиною, повернувся до неї вже на три чверті.}

_{- Рику? — і її руки з автоматом зметнулися одночасно з питанням. Плюху не вистачило секунди, щоб його долоня повністю повернулася до дівчинки. Палець Шани випередив рух глюка буквально на мить. Другий глюк розсипався на цифру.}

_{- Рику? Рику! — ніякої реакції. Шана схопила друга за плечі й стала щосили його трясти, але нічого не допомагало. Заціпеніння не проходило. Було абсолютно незрозуміло, що робити далі.}

РОЗДІЛ 9 Божевільний вечір мами Валі, або До чого тут Петрикове ліжко?

_{«Ах, дурні самовпевнені! Зв’язок Оріга з собою передбачили, а як нам зв’язуватися з Орігом — ні! Що ж робити? Що ж робити?»}