GAME-OVER

_{Шана присіла на якусь коробку й обхопила голову руками. Треба зосередитися й виділити головне завдання. А вже потім шукати рішення. Саме так завжди робив Рик.}

_{Завдання номер один — Гірея. Рик би сказав те саме. Якщо не вирішити це завдання, усі інші втрачають сенс. Якщо зараз піти з Риком, то в будь-який час може повернутися Сотников і включити-виключити комп’ютер, або може блимнути напруга, після чого комп перезавантажиться, ось тобі й десяте включення. Тоді Гірея відродиться, а це вже проблема не та, що інші! Що ж робити? І комп не можна залишити, і Рика тут залишати не можна! І чекати не можна. Невідомо, що глюк зробив з Риком, може, його треба якнайшвидше тягти до ВП. Оце завданнячко! Погляд її впав на друга.}

_{«Треба ж, зовсім нормальний на вигляд, а не рухається. Нормальний… не рухається… не працює… не працює… нормальний, а не працює…»}

_{Якась думка пробивалася зсередини до світла. Вона була у двох словах: «нормальний» і «не працює». Треба було зробити ще маленьке зусилля, щоб думка чітко оформилася в рішення.}

_{«Ну! — підганяла сама себе Шана. — Комп нормальний? Нормальний! А з яких причин він може не працювати? Коли електрики немає! Не те! Коли «залізо» не в порядку! Не те! Коли не в порядку програмне забезпечення! Ось! Якщо вивести з ладу кілька системних файлів, комп просто не запуститься! Ось воно, рішення! Клас! Молодець, Шано!» — похвалила вона сама себе.}

_{Цифбой вихопила магнітний випромінювач і ракетою злетіла вгору. За кілька секунд вона зависла над зоною системних файлів. Вибравши кілька великих будинків, вона старанно запам’ятала назви, написані на дахах, і плавно повела магнітним випромінювачем. Будинки зникли.}

_{«Вибач, незнайомий мені Мишко, ми потім виправимо».}

_{Шана повернулася до Рика. Він стояв у тому ж положенні, у якому вона його залишила. Ті кілька секунд, поки вона до нього летіла, Шана сподівалася на чудо. А раптом Рик усе-таки отямився? А раптом це дивне заціпеніння минуло, і Рик зустріне її такий, як і раніше, веселий, винахідливий і симпатичний.}

_{Але дива не сталося. Цифбой Великого Процесора стояв нерухомий.}

_{- Що ж, Рику, зараз треба зробити досить складну штуку. Якщо ти мене чуєш, допоможи мені, будь ласка. Нам треба перетворитися на цифру, інакше нам звідси не вибратися.}

_{Шана міцно взяла Рика за руку й заплющила очі. Обидві фігури зникли, а з’явилася одна блакитнувата хмара неправильної форми й набагато більшого, ніж звичайно, розміру. Хмара повільно й досить незграбно попливла кудись убік.}