GAME-OVER

_{- А, ну так… Звичайно… А ліжко? Так, ліжко… І справді, до чого тут ліжко? Синку, треба за хлібом сходити.}

_{- Звичайно, мамо, тільки трохи пізніше, мамо.}

_{- Добре, пізніше, то пізніше.}

_{«Ні, це точно програміст. Тільки програмісти в такому віці можуть начепити футболку з написом «Ну, пацани…» і хизуватися в ній серед справжніх пацанів!»}

_{Бідна мама Валя! На її щастя, вона побачила напис тільки на грудях. На спині ж Великого й повновідпадного Процесора було написано «Повний атас!».}

_{Мама вийшла, і всі голови повернулися до ВП.}

_{- Здрастуй, Орігу. Давно не бачилися.}

_{- Здрастуйте, — ніяково привітався той.}

_{- Радий тебе бачити в цій чудовій компанії. Ну що, хлопці, час нам братися до роботи. Значить, так. Я з Чипсетом і Шаною у цифровому форматі дротами рухаюся до Сотникових. Рику, ти йдеш туди ж, але нормальним шляхом, сходами, і дзвониш у двері, відволікаючи увагу юзера.}

_{- Кого? Якого юзера? Мишка, чи що?}

_{- Користувача. Юзер - це і є користувач. Якщо юзер - Мишко, значить Мишка.}

_{- А не можна…}

_{- Не можна! Крім тебе, нікому.}

_{- А я? — скривджено запитав Кадим.}

_{- А це… ну… я? — відразу додав Васла.}

_{- Ви вже находилися, більше того, набігалися. Чекаєте тут і прикриваєте наш тил. Тим більше, що ви не можете переходити в цифровий формат.}

_{- А… — почав Кадим.}

_{- Питання закрите! — тоном, який не допускає заперечень, сказав ВП.}

_{- Мамо, я до Сотникових на хвилинку, — крикнув Рик з коридора.}

_{- Добре, синку, тільки недовго, треба ж за хлібом сходити, — відповіла мама з кухні, але Рик її вже не чув. Він, стрибаючи через сходинку, мчав на восьмий поверх до Сотникових.}

_{- Наталочко, — сказала мама, знову заглядаючи в кімнату до сина. Але в кімнаті, замість шести чоловік, було тільки троє. А Наталі не було зовсім.}

_{- Заждіть, — наморщила чоло мама Валя, — я нічого не зрозумію. А де всі інші? Дмитрику, що сьогодні тут відбувається? То звідкись усі з’являються, то кудись зникають… Нічого не розумію!}

_{- Тітонько Валечко, нічого особливого не відбувається. Просто вони всі вийшли.}

_{- Ой, Дмитрику, хоч ти мене не дури…}

_{Тим часом Рик дзвонив до Сотникових. Двері відкрив Сотников- старший.}

_{- Ну? — запитав він не дуже чемно.}

_{- Здрастуйте, — сказав Рик, — а Мишко вдома?}

_{- Вдома. Мишко! До тебе прийшли. Заходь уже, нічого квартиру вихолоджувати.}

_{- А, Петько, привіт! Вчасно ти зайшов. У мене щось із компом, не запускається зовсім, допоможеш?}

_{- Пішли, подивимося, — задоволений таким перебігом подій, сказав Рик.}

_{- Ось, — розповідав Мишко, — починає завантажуватися, а потім зупиняється — і все. Включаю перезавантаження і знову те саме.}