- Веселі ігри, кажеш? — голосом, який не віщував нічого хорошого для Гіреї й усієї її свити, проговорив Кадим. — Тоді пограємося!
Він зірвав з найближчого
глюка автомат і пояс із гранатами й кинджалом. Те ж саме зробили його друзі.- Тепер ми на рівних! Ось тепер повеселимося!
Стрічки-доріжки стояли. Миготливе аварійне світло не дуже добре, але все-таки давало змогу бачити дорогу. Швидким кроком друзі вирушили до кабінету Гіреї. Коротке замикання було, мабуть, не дуже серйозним, і хвилин за п’ять світло ввімкнулося, а трохи згодом почали рухатися й стрічки.
- Спасибі Гіреї, береже наші ніжки, — прокоментував цю подію Кадим, стрибаючи на стрічку.
Стрічкою промчали кілька кварталів.
- Усе йде доб… — він не встиг закінчити фразу, як стрічка різко зупинилася. На ногах не утримався ніхто, всі покотилися хто куди, злетівши з доріжки.
- Оце так покаталися, — сказав Кадим, підводячись і потираючи забите плече. Васла тримався за коліно. Шана й Рикпет обійшлися переляком.
Першим отямився Рик.
Стрічка скинула втікачів на якомусь перехресті. Рик, не роздумуючи, повернув праворуч.
- Ти куди? Нам же прямо!
- Ви що, не зрозуміли? Гірея знає, що ми втекли, і зупинила стрічки. Відгадайте з першого разу, де нас чекають зараз?
Це зрозумів навіть тугодум Васла:
- Це… у кабінеті… ну…
- Ось! Тому ми туди й не підемо! — Рик смикнув двері до першої кімнати, і втікачі заскочили туди.
Кімната була така сама, як та, у якій вони жили, тільки без ліжок та обідніх столів. Побачивши в кутку якийсь ящик, Рик сів, відв’язав гумову підошву й почав знімати черевик.
- Ти чого? — не розуміючи, запитала Шана.
- Та ну його… Бігати незручно.
Він перевернув черевик і уважно вивчив підошву.
- Ось! — показав він друзям на незвичайно великі взуттєві цвяхи й велику підківку. — Ось датчики, за допомогою яких Гірея стежить за нами.
Він акуратно поклав черевик на бік, щоб датчики не торкалися підлоги. Тією ж стрічкою він щільно прикрутив гумову підошву просто до ступні. Потім ту ж операцію проробив і з іншим черевиком.
- Будете перевзуватися? — запитав він друзів. Усі погодилися, бо бігати з прив’язаними підошвами було справді незручно. — Обережно з датчиками, не дайте їм торкнутися підлоги.
Рик спробував пробігтися кімнатою. Виходило набагато зручніше. Він тихенько прочинив двері й визирнув у коридор. На його чималий подив, стрічки рухалися!
- Ха! Гірея нас запрошує в гості!
- Тобто? — не зрозуміли друзі.
- Стрічки запустили. Сідайте, діточки, і просто до нас у пащу!