GAME-OVER

_{- Це кого накажете любити? Тебе, чи що, дурня набитого, — із-за перегородки вийшла Шана, піднятими руками затягуючи «кінський хвіст» на голові. — А жалувати… То це запросто! Рику, у нас там макарони ще залишилися? Зараз ми тебе пожалуємо вищим орденом Заекрання «Макарони на вухах»! Скільки разів ти макаронами одержував? Двічі? Виходить, будуть «Макарони на вухах» третього ступеня.}

_{Шана попрямувала до обіднього стола. Оріг позадкував до дверей.}

_{Дівчинка взяла соусник, шматочок хліба й повернулася до Оріга. Той відступив до дверей ще на крок і неголосно покликав:}

_{- Біти!}

_{Відразу двері розчинилися, і на порозі з’явилося четверо глюків.}

_{- І що? — запитала Шана, продовжуючи рухатися до Оріга. — Даси команду стріляти? Ну давай! Ти ж боягуз, Орігу! Ні, ти навіть не боягуз, ти боягузик!}

_{Вона підійшла впритул до мегабайта, повільно налила на шматок хліба соус і відкусила.}

_{З ліжок піднялися хлопці. Оріг не на жарт злякався.}

_{- Біти! До бою!}

_{Глюки вишукалися шеренгою попереду свого командира, закрили його своїми тулубами та наставили на полонених автомати. Побачивши, що ті ніяк не відреагували на погрозу, один з глюків дав чергу в стелю. Від несподіванки всі присіли, а Шана зойкнула. На голови посипалися тріски, штукатурка та інше сміття.}

_{- Ви що, думали, я жартую? Для початку я влаштую обшук. Я знаю, ви хитрі, але і я не дурень!}

_{- Та що ти? — вдавано здивувалася Шана, яка найшвидше оговталася від несподіваної заяви колишнього друга. — Не може бути!}

_{- Ах ти… — почав було Васла.}

_{- Ну його, — зупинив його Рикпет, вхопивши за руку, — хоче порпатися в наших ліжках, нехай собі порпається!}

_{- І гад же ти, Орігу! — Кадим демонстративно повернувся до свого ліжка. — На, шукай!}

_{Переклавши подушку на інший бік ліжка, він зірвав ковдру та простирадло, потім скрутив матрас із подушкою й оголів сітку.}

_{- Ти що, думаєш, я зовсім тупий? — Оріг підійшов до ліжка Кадима й одним рухом розкрутив матрац. — А що заховано на іншому боці подушки?}

_{Він жестом фокусника перевернув подушку, цілковито впевнений, що там, під наволочкою, буде щось таке, що колишні друзі хотіли б приховати. Він був так упевнений у цьому, що навіть не подивився, а просто вказав на неї пальцем:}

_{- А це що?}

_-Де?

_{Оріг витрусив подушку з наволочки, але там зовсім нічого не було.}

_{У кімнаті гримнув регіт. Кадим широко усміхався, схрестивши на грудях руки.}