GAME-OVER

_{Шана, хоч і була дівчиськом, але добре розуміла несумісність електрики й води. Про хлопців і говорити нічого. Кадим захоплено вдарив Рика по спині, а Васла статечно потис руку. Шана подивилася на Рика такими щасливими очима, немов це вона знайшла таку грізну і водночас просту зброю.}

_{- Ось що, — сказав Рик, — давайте-но пообідаємо. Ми програли, і це треба визнати.}

_{- Гірея виявилася розумнішою, ніж ми думали, — підіграла Рику Шана.}

_{- А Оріг — негідник! Я йому однаково по пиці надаю! — Кадим непримиренно блиснув очима.}

_{Один Васла нічого не сказав. Він хотів їсти.}

РОЗДІЛ 6 Плани Гіреї

_{Гірея тріумфувала. Було чого радіти! Усі четверо втікачів були спіймані. Який урок усім іншим заекранникам! Яка демонстрація розуму й могутності!}

_{«Покарання має бути зразковим! — думала вона. — Щоб більше ніхто й ніколи не міг навіть подумати про втечу! Чим можна провчити людину? Болем? Голодом? Спрагою? Презирством? Страхом? Так, страхом! Бо й біль, і голод, і презирство народжують одне — страх! Ну, начувайтеся!»}

_{Вона кинулася до столу, на якому стояв комп’ютер. її тонкі пальці забігали по клавішах з неймовірною швидкістю.}

_{- Чекайте… Ох, бережіться… Звичайно… Тільки так… — бурмотіла вона.}

_{Мелодійний дзвінок мультимедійного зв’язку змусив її здригнутися. У повітрі виник екран, на якому вона прочитала: «Звернення Великого Процесора».}

_{Потім виник і сам Великий Процесор. Його темно-русява шевелюра була підстрижена під нуль, залишений тільки фіолетовий гребінь, немов у півня. На темно-зеленій жилетці, одягненій на голе тіло, відстовбурчувалися безліч кишень, у зовсім невідповідних місцях блищали пряжки й висіли ланцюжки. Із правого плеча звисав товстелезний жовтий ланцюг, а на лівому красувався вишитий бордовим бісером напис «Я кльовий». Екран показував Процесора тільки по пояс, і тому Гірея не бачила, які були штани і чи був на штанах який-небудь напис. Вона поморщилася. їй не подобалися ні смак Великого Процесора, який, постійно спілкуючись із молоддю, намагався одягатися так само, ні його надто вже прості стосунки з усіма своїми підданими.}

_{- Як тобі прикид? - запитав Великий Процесор чарівницю.}

_{- Гидота, — прямо й без вагань відповіла та, — і зачіска теж, — додала вона без якої-небудь паузи, випереджаючи наступне запитання.}

_{- Ну ти не дуже грайся, а то можеш і одержати… Що в тебе тут відбувається? — Процесор подивився на чорні розбиті екрани.}

_{- Та так, перепади напруги…}

_{Великий Процесор насупився.}