GAME-OVER

_{У кімнаті зависла тиша. Хвилин п’ять ніхто не міг вимовити ані слова.}

_{- Ти як сюди потрапив? — нарешті запитав, трохи оговтавшись, Рикпет.}

_{- Це… Справа була так… — почав розповідати Васла.}

РОЗДІЛ 5 Несподіванки тривають

_{- Усе було так, — почав розповідати Васла.}

_{Після втечі із Заекрання Васла довго не міг сісти за комп’ютер. Мама навіть звернула на це увагу:}

_{- Синку, ти щось зовсім комп’ютер закинув. Трапилося щось?}

_{Васла пробурмотів щось незрозуміле, але рано чи пізно за комп’ютер сісти довелося. І справа була зовсім не в комп’ютерних іграх, просто в школі є такий предмет як інформатика. Його, щоб скласти, треба виконувати на комп’ютері. Врешті-решт острах перед чорним екраном пройшов, і Васла, як і раніше, почав знову багато часу проводити за клавіатурою. Дістався він якось і до Гри. У якийсь момент він помітив, що проти нього почали грати не глюки, а заекранники. Не бажаючи поранити когось, він спробував пройти рівень без стрілянини, і йому це майже вдалося. Але в самому кінці він віч-на-віч зіштовхнувся з глюком.}

_{- Це був глюк! Стопудово глюк! Ну… Сірі очі… Це… порожні, як… Коротше… порожні і все! Шоколадні губи… Пам’ятаєте? Ми сміялися, що програмісти їм губи шоколадними… зробили! Ну я його й садонув… А йому боляче стало. Губи скривилися, сльози, розумієш… Кров із}

_{плеча… I губами… мені: допоможи! Я розгубився, а він мені руку з екрана! А я, недоумок, її й це… схопив! Шарк! І я вже тут! А тут Гірея, ірже, як це… ну… розумієш, кінь! Що, каже, попався, що цей… на цьому… на базарі кусався? І це… регоче! І регоче! Ось, а глюки мене за комір — і сюди. І отаке…}

_{- І скільки ти вже тут сидиш? — запитав Рикпет.}

_{- Не знаю… Може, тиждень, може, це… місяць.}

_{У цей час двері відчинилися. До кімнати зайшов… Оріг! Він був одягнений у зелену плямисту форму й високо зашнуровані черевики. На його плечах красувалися погони, на кожному блищали золотом по дві собачки. Слідом до кімнати зайшли з десяток глюків з автоматами.}

_{- Ну, що ж, із прибуттям!}

_{- Ось хто це організував! — миттєво зрозумівши все, закричав Кадим. — Ах ти, гад!}

_{І перш ніж хтось щось устиг зрозуміти, Кадим підскочив до столу, де вже стояв приготований для них обід, схопив каструлю з макаронами й надягнув її Орігу на голову. Ситуація була трагічна, але друзі все-таки не змогли втриматися від реготу.}

_{- Як тоді… Як тоді… - вказуючи пальцем на Оріга, стогнала від реготу Шана.}

_{Рикпет упав на ліжко і від захвату дригав ногами, а Кадим бухнувся на стілець та гамселив об стіл кулаками.}

_{Глюки стояли байдужі, немов кам’яні бовдури.}