GAME-OVER

_{ВП уже зрозумів усю красу плану, запропонованого Риком.}

_{- Мій хлопчику, нічого не бійся, Рик запропонував дуже гарний план. Зі мною нічого не трапиться, бо я підтримуюся твоїм ноутбуком, а тебе ми зараз перецифруємо на цьому перетворювачі, і ти не будеш залежати від цієї злої тітки. Твій план приймається! — ВП з повагою подивився на Рика. — Говорив я цій дурепі, що з матеріальним світом воювати не можна! Не послухалась… Ну, що ж, нехай тепер нарікає на себе! Ну, а Шана… Я тут подивився свої вінчестери, в одному знайшов потрібну програмку. Я її зроблю колишньою за дві хвилини, так що з цього боку проблем не передбачається.}

_{Рик підійшов до стільця, на якому продовжувала дрімати бабуся, й обережно поторкав її за плече.}

_{- Шано… Шано, прокинься!}

_{З іншого боку підійшов ВП і погладив її по голові.}

_{- Вставай, дівчинко, усе тепер залежить тільки від тебе.}

_{Шана розплющила бляклі старечі очі, змахнула набіглі сльози й питально подивилася на товаришів.}

_{- Шаночко, — присів перед нею Рик, — скажи, як ти себе почуваєш?}

_{- Нормально, — тихо прошепотіла бабуся, — слабість тільки… — вона знову закрила очі.}

_{- Шано, ми все придумали, залишилося зробити тільки одну справу. Тільки одну! І це можеш зробити тільки ти й тільки в такому вигляді. Більше нікому, ти мене розумієш?}

_{Бабуся знову відкрила сумні очі.}

_{- Розумію, — як луна, повторила вона.}

_{- Шано, треба піти до штабу Гіреї — вона тебе шукала, тому ти пройдеш туди спокійно — і вставити в порт комп’ютерної мережі ось це.}

_{Рик підняв і потримав перед очима бабусі радіолінк.}

_{- Ти мене розумієш?}

_{- Так, — тихо підтвердила дівчинка-бабуся.}

_{- Шано, ми можемо зробити тебе колишньою хоч зараз, але тоді не буде кому встановити радіолінк. Спробуєш зробити це?}

_{Внутрішня боротьба відбилася на старечому обличчі. Було видно, як не хоче дівчинка бути бабусею навіть зайву хвилину, та що там хвилину, зайву мить, як страшно їй у свої дванадцять років бути вісімдесятирічною.}

_{- Так, я зроблю це, — трохи непевно сказала вона і через кілька секунд повторила, але вже твердо й спокійно: — Так, я зроблю це!}

_{Вона вже підвелася й зібралася йти, як раптом подав голос Васла: — Це… Ви чого? Вона ж майже не бачить! Як вона порт знайде? Усі завмерли.}

_{- Окуляри потрібні! — як завжди, поквапився Кадим.}

_{- Не можна! Які можуть бути окуляри? Гірея відразу зрозуміє, у чому справа.}

_{- Тоді лінзи. Контактні лінзи.}

_{- Лінзи? Це, мабуть, піде.}

_{Кадим, як міг, пояснив ВП, що таке контактні лінзи, — його мама носила такі.}