GAME-OVER

_{- Я? — Гірея відверто знущалася зі своєї жертви. — Це ти сама з собою зробила. Відповідай чесно на мої питання, і я знову зроблю тебе такою, як колись. Ну?}

_{Шана всім своїм виглядом показувала вагання.}

_{- Ну? — тисла на неї чарівниця. - Подивися на себе в дзеркало, яка ти стара й потворна. На що ти проміняла красу й молодість? На якихось дурнів? Хіба ти не бачиш, що тебе просто покинули?}

_{- Я не хочу бути такою… Поверни мене назад…}

_{- Ти мені все розповіси?}

_{- Усе… — ледь чутно відповіла Шана.}

_{- Не чую! Голосніше! — зажадала чарівниця.}

_{- Я все розповім, — голосно й чітко вимовила Шана й почала повільно йти до найближчого грибка.}

_{- Давай, розповідай. Скільки вас прийшло сюди?}

_{- Четверо.}

_-Хто?

_{- Рик, Кадим, Васла і я.}

_{- Де вони зараз?}

_{- Спочатку поверни мені мою молодість.}

_{- Де вони зараз?}

_{- Ні… - Шана налягла всім тілом на грибок, бо останні сили почали залишати її, вона відчула, що руки й ноги почали німіти. — Я вмираю…}

_{Гірея теж побачила, що з бранкою відбувається щось не те.}

_{- Поклади руки на перетворювач! Швидко!}

_{Шана із зусиллям підняла ліву руку й поклала її на грибок. У правій, мокрій від поту долоні вона ледве втримувала радіолінк. Цей невеликий прилад вагою всього кілька десятків грамів відтягував їй руку, наче пудова гиря. Гірея пробіглася по клавіатурі й відразу, як вона натисла клавішу «Enter», Шана висмикнула рознімання грибка й вставила рознімання радіолінка. На приладі заблимала зелена лампочка.}

_{«Чому вона блимає? — подумала Шана. — Вона не повинна блимати… Повинна горіти…»}

_{Вона притисла радіолінк своєю спиною, і вже не бачила, як лампочка засвітилася рівним зеленим кольором.}

_{На цей рух вона витратила свої останні сили.}

_{- Що таке? — не зрозуміла чаклунка. — Чому помилка? Звідки помилка? Чому відключений? — вона глянула на Шану.}

_{Шана, чіпляючись за грибок, сповзала на підлогу, але продовжувала прикривати радіолінк від погляду Гіреї.}

_{«Раз, два, три…» — рахувала вона подумки.}

_{У ліфтовій усі п’ятеро з величезною напругою дивилися на темну зелену лампочку індикатора.}

_{- Ну… ну… Шаночко… ну… миленька…}

_{І коли вже зовсім перестали вірити й чекати, лампочка раптом засвітилася. Наче всі й чекали цієї події, саме цієї й ніякої іншої, і чекали так сильно, що, здається, на темній пластмасі радіолінка дірку поглядами протерли, а лампочка все одно засвітилася несподівано. ВП навіть розгубився трохи, хоча в нього вже давно все було настроєно й залишалося тільки натиснути клавішу «Enter».}