GAME-OVER

_{Хочете вірте, хочете ні, але вся ця історія, яка почалася з того, що Петрик одного разу не послухався мами, трапилася насправді, але адреси жодного з героїв я не дам згідно з їхніми гарячими особистими проханнями. Ніяких доказів їхнього перебування в Заекранні не залишилося, фотографія пам’ятника знаменитому Рятівному Чиху зникла сама собою при перезавантаженні «вінди», тому довести правдивість цієї історії нічим. Тож наші герої ризикують бути оголошені брехунами, а їм цього дуже не хочеться.}

ЧАСТИНА 4 У ПОШУКАХ ГЛЮКА

РОЗДІЛ 1 Що, знову?

_{Почалися новорічні канікули. Як класно! За тиждень до Нового Року випав сніжок, установилася ясна погода, морозець іще не щипав за ніс і щоки, але вже змушував сніг приємно рипіти під ногами. Недалеко від Петькового дому залили ковзанку, і він із величезним задоволенням ганяв із хлопцями шайбу.}

_{- Пас! Куди? Мазило! Навчися ключку тримати! Сам ти турок китайський! Тобі б квадратною шайбою грати!}

_{Такі вигуки цілий день лунали над ковзанкою, доповнюючи тріск ключок, скрегіт ковзанів, зойки хлопчаків. Петрик не помітив Наталю, яка підійшла до лави, де гравці взували ковзани, залишаючи поруч взуття, що лежало зараз безладною купою. Вона хвилин десять спостерігала за хлопчаками, насамперед, звичайно, за Петриком.}

_{- Рику! — неголосно погукала дівчинка друга.}

_{- Шанко! Здорово! Ти бачила, як ми їм накостиляли? Шість — три! Неслабо, га? Молодець, що прийшла!}

_{- Ти ще довго?}

_{- Ні, усе вже! Шість — три! Ха! Будуть знати, з ким зв’язуватися! Барбоси нечесані…}

_{Светр на Петьковій спині був вологим і трохи парував на морозі, на пітне рожеве чоло налипло волосся. Видно, перемога над «барбосами нечесаними» далася не дуже-то й легко. Швидко перевзувшись, Петрик голосно попрощався з друзями:}

_{- Бувайте! Ну, — повернувся він до Наталі, - гайда чаї ганяти!}

_{До будинку було зовсім недалеко, і хвилин за десять вони опинилися в Петьковій квартирі.}

_{- Шано, ти тут погосподарюй, а я швиденько в душик пірну, а то як рисак після перегонів…}

_{Потім вони сиділи за столом і пили чай з медом, яким почастував онука дід Юра.}

_{- Рику, я вчора з Орігом говорила.}

_{- З ким?!}

_{- З Орігом, тобто з Ігорем.}

_{- Навіщо він тобі здався? Знайшла, з ким говорити!}

_{- Він мене знайшов, не я його. І, між іншим, правильно зробив. Ти ж не дослухав, про що йдеться, а відразу…}

_{- Ну, добре, вибач. Ти ж знаєш, як я його «люблю», зрадника цього.}