GAME-OVER

_{- Не брешу! Я, коли їхав до вас, спочатку уваги не звернув, з метро вийшов, сів в автобус, дивлюся — а маршрут той же. До будинку підійшов, дивлюся на номер — і мені сюди ж! Мало назад не пішов! Я тому й спізнився, думав іти чи ні, страшно було!}

_{- Та-а-ак… — задумливо протягнув Рик. — І що нам зараз робити?}

_{- Може, це… у міліцію?}

_{- І що ми там скажемо? Дядечко міліціонер, фізичний світ атакують електронні глюки з комп’ютерної іграшки? Знаєш, де ти вранці прокинешся після такої заяви?}

_{-Точно… це… не знаю, але, ну… цілком того… здогадуюся. У цій, як його… лікарні для психів…}

_{- От-от, і я про це. Міліція відпадає — у всякому разі, поки в нас не буде фактів.}

_{- Слухай, Орігу, а який він мав вигляд?}

_{- Та коричнева коротка куртка, темні штани, туфлі начебто чорні, на товстій підошві, а на голові шапочка така, в’язана. Оце наче і все. А, так… І окуляри, великі такі, рогові.}

_{А в цей час у диспетчерській міжнародного аеропорту під Києвом відбулася така розмова.}

_{- Диспетчере! Я борт 1980, прошу дозволу на руління.}

_{- Борт 1980, я авіадиспетчер, руління дозволяю, ваша смуга 2–5.}

_{Виття турбін лайнера перейшло на свист. Величезна туша літака поповзла рульовою смугою до точки початку розбігу.}

_{-Диспетчере, я борт 1980, зайняв вихідну смугу 2–5, польотну карту виконав, прошу дозволити зліт.}

_{- Борт 1980, зліт дозволяю.}

_{- Зрозумів, диспетчере, зліт дозволений. Злітаю…}

_{- Я диспетчер, борт 1980, що трапилося?}

_{- Я борт 1980. Стих правий двигун. Прилади немов здуріли! Літак повністю вийшов з-під контролю! Намагаюся заглушити й лівий двигун! Диспетчере, бортовий комп’ютер вийшов з ладу. Лівий двигун пощастило заглушити! Висилайте буксир.}

_{У великому інституті, який працював в області ядерної енергетики, системний адміністратор Антон зненацька побачив на своєму моніторі чиюсь похмуру фізіономію. Фізіономія посміхнулася, показавши на диво рівні, неживі зуби:}

_{- Привіт, хлопчику! Скільки можна трудитися? Пора бай-бай…}

_{Після чого монітор згас.}

_{- Бісові віники! — лайнувся Антон. - Знову якийсь вірус в інеті підчепили!}

_{Як Антон не намагався врятувати інформацію, що зберігалася в комп’ютері, але не зміг. Вірус знайти теж не вдалося. А операційна система, що була перевстановлена наново, пропрацювала рівно годину, хвилина в хвилину, після чого на екрані з’явилася та сама пика.}

_{- Хлопчику, я ж тобі сказав, настав час відпочивати! Який ти неслухняний!}