GAME-OVER

_{«А що, — думав він, — якусь лабораторію Гірея запросто могла залишити в матеріальному світі. Скільки місця треба для лабораторії? Ну кімнату, ну дві… Кілька комп’ютерів, кілька глюків-програмістів, ось тобі й лабораторія! До інету підключився — і працюй собі. А якщо ще й грибок зроблять, щоб віртуальні тіла в матеріальні переводити, тоді взагалі гайки… Як ми тоді Великого Процесора з цифри відновили… Звичайно! ВП відновили з цифри… Це дуже важливо, що його з цифри… Це ж цифра… Васла в кишені його тоді зі стола в Гіреї… І цифра на диску… Цифра…»}

_{Рик не помітив, як заснув, немов провалився в глибоку прірву. У сні до нього прийшла Гірея, зроблена з нуликів та одиничок. Вона єхидно посміхалася:}

_{- Що, з’їли? Ха! На цифру мене розклали? Дурні!}

_{Вона раптом перетворилася на комету зі шлейфом, який складався з одиничок і нуликів. Комета мчала в чорному просторі, у якому сяяли далекі зірки. Потім виявилося, що це екран монітора, і комета літає в глибинах віртуального простору, то наближаючись, то віддаляючись, і, нарешті, глухо вдарилася о скло екрану.}

_{Це прийшла з роботи мама й заглянула до кімнати, легенько стукнувши дверима.}

_{- Вставай, синку, будемо вечеряти.}

_{Рик не міг підвестися. Якась дуже важлива думка з’явилася під час сну. Її треба було вловити негайно, поки не забулася.}

_{«Що ж мені снилося? — болісно намагався згадати Рик. — Гірея мені снилася, ось що. Мені снилося, що вона з цифри. Ну звичайно, з цифри, як Чипсет, як Великий Процесор, як усі глюки… Із чого ж може бути віртуальне тіло… Але ВП ми відновили, а Гірея… Справді, які ми дурні! А що ж їй заважало залишити де-небудь резервну копію самої себе?! Вона ж цифра!»}

_{Рик різко сів у ліжку. Чоло його вкрив холодний піт.}

_{«А якщо це так, то атака із Заекрання тільки починається. Це що ж вона тут накоїти може? Це ж уявити страшно!»}

_{Відразу після вечері Рик передзвонив друзям, призначивши на завтра зустріч. На пропозицію Шани покликати Оріга Рик тільки невиразно хмикнув.}

_{Поклавши трубку, він подумав, що Шана все-таки має рацію. Оріг пробув у Заекранні найдовше і найкраще знав Гірею.}

_{«Добре, нехай сидить!» — вирішив про себе Рик.}

_{Наступного дня всі знову зібралися в Рика.}

_{- Загалом, братці, схоже, що ми знову влипли.}

_{І він коротко розповів про підсумки своїх невеселих учорашніх міркувань.}

_{- Словом, немає ніякої гарантії, що ця тітка не почне нам псувати життя тут, у фізичному світі.}