GAME-OVER

_{Від води піднімалася густа пара. Захоплено працюючи, хлопці не забували спостерігати за вхідними дверима. Ковзанка виходила дуже непогана і навіть більша, ніж планували на початку. Замість маленького майданчика п’ять на п’ять метрів, який бажали залити лише про людське око, вийшов чималий майдан метрів двадцять завдовжки й близько}

_{восьми завширшки. Самі друзі нізащо з таким обсягом робіт за день не впоралися б, але побачивши, що вони роблять корисну справу, до них на допомогу прийшли й інші хлопці, котрі мешкали в цьому будинку, навіть кілька дорослих приєдналися. Відшукався ще один шланг, і справа пішла значно швидше. Коли почало сутеніти, роботу майже закінчили, залишилося залити тільки найдальший куток.}

_{- Як славно! Усі завтра приходьте кататися!}

_{Як виявилося, крім Рика й Шани, ковзанів ні в кого не було!}

_{- Ха! — тільки й міг сказати Рик. — А для чого ми це все робили? Значить так, ковзани діставайте, де хочете, попереду ще цілий вечір. Особливо ти, Орігу. Я не знаю, чи того глюка бачив Васла, але ти мусиш бути тут, як штик. У коричневих куртках і чорних штанях пів-Києва ходять. А в обличчя його тільки ти знаєш.}

_{Уранці компанія зібралася на ковзанці. Усі були з ковзанами, тільки Оріг сумно сказав:}

_{- Ковзани я дістав, тільки вони на розмір менші. Не знаю, що з цього вийде.}

_{Як виявилося, нормально на ковзанах стояли знов-таки лише Шана та Рик, усіх інших Васла оцінив так: «Цей, як його… ну… шок і трепет…»}

_{До того, як вийшли на лід, Рик установив сигнал тривоги.}

_{- Значить так, якщо ти його побачиш, то не здумай тицяти в нього пальцем, а крикни що-небудь… Ну, наприклад, «Ой, нога!», неначе ногу підвернув. Зрозумів?}

_{Усі перевзулися, і на ковзанці почалося те, що звичайно називається комедією. Минуло не більше десяти хвилин, як Оріг заволав:}

_{- Ой, ноги!}

_{Усі затихли й повернули голови до під’їзду. У двері входила якась стара бабця з поліетиленовим пакетом у руці.}

_{- Ти чого? — здивовано запитав Оріга Рик. — Чого репетуєш?}

_{- Ой, ноги! — продовжував голосити Оріг. — Боляче! Ковзани тісні…}

_{- Тьфу, ти!.. — сплюнув Кадим. — Тільки переполошив усіх.}

_{- Ой, боляче! Ой, нога! — продовжував голосити Оріг.}

_{- Та все вже, закінчуй, зрозуміли, що ковзани тісні.}

_{- Та ні, он він пішов, за ріг повертає!}

_{Рик, а за ним і Кадим рвонулися за глюком, але зробивши кілька кроків у ковзанах по асфальту зрозуміли свій прорахунок.}

_{- От невезуха! Як це ми не подумали!}

_{Повернення глюка не дочекалися. Домовилися зустрітися вранці. Годині о десятій уся компанія знову зібралася на ковзанці.}