GAME-OVER

_{- Глюк зник! Станув тобто як сніг. Ми ж домовилися не говорити відкритим текстом, що, забув чи як? Значить так, — почав розповідати Кадим, — спочатку все йшло гладко. Ми дотюпали за ним до автобусної зупинки, сіли в маршрутку й поїхали в бік центру. Зблизька роздивилися — тут Оріг має рацію, це стовідсотковий глюк: коричневі губи, риб’ячий погляд, і все таке інше. Коли він сідав, я йому кнопку на сидіння поклав. А йому хоч би що! Але глюк гарний, якісний, якщо не знаєш, від людини не відрізниш. Ну ось, доїхали до Прорізної, а потім до перехрестя з Пушкінською, де він вийшов, перейшов через дорогу й зайшов у банк. А там дві кабінки з телефонами. Він, гад, в одну зайшов, і двері за собою зачинив. Ну ми чекали, чекали — не виходить. Тоді я шлангом прикинувся і туди. А там охоронець — ти куди, хлопчику? Довелося збрехати, що моя мама тут працює. Я в одну кабінку — порожньо, в іншу — теж. Куди він подівся, не уявляю! Я охоронця запитую, де, мовляв, тут дядечко заходив? А той навіть вухом не повів, пішов, напевно, каже. Але я точно бачив, що не виходив ніхто, і хлопці підтвердять.}

_{- Точно, не виходив, — в один голос підтвердили Васла й Оріг.}

_{- Добре, — Рик подивився на годинник, — зараз майже дванадцять, дві години відпочинку. Раніше він однаково не з’явиться. Так що з’їздіть додому, пообідайте і знову до мене. Будемо його зустрічати. Треба ж знайти, у якій квартирі він живе. Слухай, Кадиме, а який це банк був? Назву ти не запам’ятав?}

_{- Здається «Бізнескредит», а що?}

_{- Та є одна ідея, треба перевірити.}

_{Коли всі розійшлися, Рик поліз до своєї секретки, де зберігав зекономлені гроші. їх було небагато, гривень двадцять. З жалем зітхнувши, він забрав усі.}

_{«Чого не зробиш заради порятунку світу…»}

_{Накинувши курточку й натягнувши шапочку, Рик вискочив на вулицю й побіг до автобусної зупинки. За півгодини він був у банку «Бізнескредит». Уважно подивившись, побачив те, що шукав — невеличке кафе, розташоване в напівпідвальчику напроти банку. Недовго думаючи, Рик пірнув у кафешку. Приміщення було маленьке, затишне й дуже чисте. Рик зайняв місце за столиком посередині невеликого залу. Підійшла офіціантка.}

_{- Тобі чого, хлопчику?}

_{- Мені, будь ласка, чаю й тістечко. Одне, — злякавшись, що йому справді не вистачить грошей, додав Рик.}

_{Наближалася перша година дня, час обіду. Рик розрахував усе правильно. Кафешка заповнилася працівниками банку. Як справжній шпигун, Рик нашорошив вуха, хоча, як виявилося, прислухатися}