GAME-OVER

_{- Я теж до нього не дуже добре… Але річ не в цьому. Він розповів одну цікаву штуку. До тебе чи Кадима він іти побоявся, каже, дадуть одразу по шиї, а вислухати не вислухають. Але ж правильно говорив, га? Дав би?}

_{- Ха! Ще запитуєш! Так би залимонив…}

_{- Так ось… Слухай, Оріг у місті глюка бачив.}

_{- Що, знову?! Ми вже цю тему закрили, Гірея давно в цифрі, який глюк?}

_{- Оріг був у Заекранні найдовше. Думаєш, він не може відрізнити глюка від людини? Та й взагалі, ти ж знаєш, як він тікав із Заекрання. Та він його боїться більше, ніж… не знаю чого… І нас боїться! А однаково мене знайшов. Виходить, для цього були дуже вагомі причини.}

_{- Так… — Рик почухав потилицю. — Питаннячко… Не хотів би я його бачити до кінця днів своїх, але, мабуть, доведеться. Значить, так, давай завтра о десятій у мене. Кадиму й Васлі я подзвоню, а ти вже цьому фрукту…}

_{Назавтра о десятій годині зібралися четверо колишніх заекранників. Не вистачало тільки Оріга.}

_{- Це… мабуть… ну, як його… з духом збирається…}

_{Нарешті почули короткий дзвінок у двері.}

_{- О, з’явився — не запилився, — прокоментував Кадим.}

_{Петя завів у кімнату яскраво-червоного від зніяковілості Оріга.}

_{- Ну-ну, — презирливо зустрів його Кадим, — невже за нами скучив?}

_{- Та досить вам… — стала на захист гостя Шана. — Людина у справі прийшла, а ви…}

_{Оріг вдячно подивився на дівчинку, глибоко зітхнув і почав:}

_{- Ви, звичайно, на мене зараз запросто можете бочку котити… Тільки я вас не зраджував жодного разу. Так, Гіреї служив… Усі комусь служать… Пожили б, як я, то теж, мабуть, світ за очі втекли. Ага… Не про це зараз. Я бачив у місті глюка. Помилитися я не можу, я на їхні пики в Заекранні надивився. Точно глюк, з гарантією. Коли Гірея атаку на фізичний світ готувала, був у неї план тут секретну лабораторію зробити. Тільки потім вона мене на циклопа перетворила, і я не знаю, зробила вона цю лабораторію чи ні. А вчора я в метро їду, дивлюся — навпроти мене глюк сидить. У мене аж мурашки по спині побігли! Я потихеньку за ним. А він, гад, як справжня людина, навіть жінок поперед себе у двері пропускає. З метро вийшов і на автобус, а потім у під’їзд. Я за ним. Тільки коли я в під’їзд зайшов, його вже не було. Ліфт нагорі десь дверима прошумів… Але це не все. Є ще одна цікава штука. Де знаходиться цей під’їзд, ось що цікаво.}

_{Оріг замовк. Усі очікувально дивилися на нього.}

_{- Ну, чого ти? Не тягни!}

_-Тут!

_{- Що, тут? — не зрозуміли хлопці.}

_{- Тут знаходиться. Глюк зайшов у твій, Рику, під’їзд.}

_{- Брешеш!}