GAME-OVER

_{- Ну! — зовсім неввічливо гаркнув Рик. Це примусило ВП отямитися, і він квапливо вдарив по клавіші. Екраном побігла лінія, відраховуючи час завантаження програми, того самого вірусу, який мав покласти кінець владі Гіреї.}

_{Гірея підхопилася й вибігла з-за столу.}

_{- Ти, — кричала вона на ходу, — ти що надумала, мерзотниця!}

_{Вона бігла до Шани так швидко, як тільки могла, викрикуючи ще щось зовсім незрозуміле, схопила бабцю, яка сиділа, спершись спиною на стінку, і щосили стала відтягувати.}

_{- Тридцять п’ять… — прошепотіла Шана й упала.}

_{Гірея побачила антену радіолінка, яка стирчить із порту, й відразу все зрозуміла. Її рука потяглася до цієї маленької, але смертельно небезпечної для неї штучки. Треба було встигнути вирвати її з порту! Треба! А-а-а…}

_{Швидкі рухи Гіреї сповільнилися, а голос став розтягуватися, як буває на магнітофонній стрічці, яка поступово зупиняється. Величезним зусиллям вона ще змогла схопиться за радіолінк, але витягти з порту вже не встигла, так і застигши в безглуздій позі.}

_{За кілька секунд двері до штабу Гіреї відкрилися, і в кімнату забігла вся компанія. ВП установив просто на підлогу поруч із Шаною грибок, з’єднав рознімач з ноутбуком і запурхав пальцями по клавіатурі.}

_{-Ай, молодець, дівчинко… Ай, розумниця… — неголосно примовляв він. — Рику, поклади її руку на перетворювач. Дивися, сам не потрап у поле дії, а то перетворишся на дівчинку. Ось так, нормально, відійди тепер…}

_{І він натис на клавішу «Enter».}

_{Минуло майже два тижні після повернення друзів з останньої подорожі до Заекрання. Почали забуватися деталі. Повністю отямилася Наталя, ставши знову веселою й задерикуватою. Правда, інколи, побачивши де-небудь бабусю, вона ставала сумною й замисленою. Рик, тобто Петрик, мало не щодня чекав її біля сходів ліцею, і дівчата, які йшли разом з Наталкою додому, дивувалися вже не тому, що її чекає хлопчик, а тому, що його немає на звичному місці. Дмитрик, так само}

_{квапливий і рвучкий, як і раніше, став більше читати, запевняючи, що коли-небудь напише програму, яка перетворює віртуальні тіла на матеріальні. Він знову був не проти прогулятися по той бік екрана. Але один, без друзів, усе-таки побоювався. Один Слава не змінився, хіба потовстішав, щоправда, зовсім трішки.}

_{- Це… я так, узагалі, думаю, це… ну його, це Заекрання… Гарні там хлопці, але тітки!.. Я краще тут якось…}