Гумор та сатира. Збірка

ФАЛЬШИВИЙ РОДИЧ
От, кажуть, нам Росія — брат.
Чи там, сестра.
То казочка стара, і нам давно пора
Сказати: «Ні,
Таких братів ми бачили в труні».
Бо завтра і яка-небудь Камбоджа
Прийде та скаже: «Ось яка я гожа,
Я вам — кума!».
І так у родичі налізуть задарма
І Конго, і Бахрейн, і Гваделупа.
Щоправда, краще цілувати в дупу
Якогось свата на плантації батату,
Ніж мати туляка за свояка.
Ну, що в нас спільного з обличчя чи спиною?
Хіба що він так само гуманоїд?
Та факт цей, Господи прости,
Ще, ой, як важко буде довести.
За що, спитаєте, давлю його як тлю?
А просто… не люблю.

Иррациональность, импульсивность, присущие любому поэту, у Галя просто хлещут через край. Вот, какие неожиданные строки роняет он вдруг, вопреки внешней политике нашей державы и программе радикальной «Партії Народу», в членах которой по-прежнему состоит.

ЖАХ І СТРАХ
Прокинувсь! Темно наче в сраці я!
Невже вступили ми з ЄС в Асоціацію?!

Моральные муки вызывает у поэта и нынешняя объединённая оппозиция. Возможно, как максималист, Степан Галь требует от себя слишком многого — подлинной, горячей любви к трём оппозиционным лидерам. И всё же такое стремление быть до конца последовательным (и умом, и сердцем) не может не вызывать уважения и…сострадания.

СТРАЖДАННЯ МОЛОДОГО ПАТРІОТА
Весь день без жалю бив себе по пиці я:
«Чому? Чому так слабо любиш опозицію?!
Чого тобі ще треба, ідіоте?
Там три вожді, всі ніби патріоти —
Боксер, уролог, бувший спікер —
Люби! Люби!». І знов собі у пику
Я пхав потрійний їх портрет.
«Ти що, падлюко, не віриш в інтернет?
Тоді каналу 5-го послухай,
Це люди спільної мети, одного духу!
І в дусі тому злились-переплелись
Спортивний запах роздягальні
І аромат медичної приймальні,
І від парфуму модного амбре».
Та в серці хтось мені шепоче:
«Ой, не бре! Мене ця пропаганда не бере,
Не можу вже нікого цілувати,
А навіть навпаки,
Хоч бий мене, хоч вбий,
Але розклад такий:
Пусти! Пусти скоріше поблювати!»

Однажды поддавшись искушению, Cтепан Галь уже готов едко иронизировать и по поводу новых слов и выражений современного украинского языка.

НАПИС У СЛОВНИКУ
Якщо платитимуть готівкою,
Я рідну маму зватиму «автівкою»…

После такого уже кажется вполне закономерной попытка посягнуть на сокровенное. И даже сакральное.