Читаем Гумор та сатира. Збірка полностью

Вдягнутий бідно, замість шаровар звичайні старі штани, великі чорні черевики. Вуса були, але якісь не пишні, а тонкі, що тремтіли на вітрі. Запам’яталися очі на худому обличчі. Чисті блакитні. Вони дивились кудись далеко, і, здавалось, нікого не помічали. Але коли я на мить зупинився, дивний кобзар зітхнув і сказав:

— Що, синку, на роботу?

Я дійсно йшов на роботу. І мені впору було зітхати, бо йшов я забирати свою трудову книжку. В музеї Пушкіна, де я працював науковим співробітником, мене скоротили.

— Що ж тобі заспівати? — спитав кобзар і подивився зі свого стільця великими блакитними очима.

Я збентежився. Шапка кобзаря лежала біля його чорних черевиків. Там лежало трохи дрібних монет і одна гривня. З грошима в мене було скрутно, але кобзар посміхнувся так, ніби зрозумів мої вагання, і сказав:

— То пусте, хлопче, я тобі зараз про царя Ониська заспіваю. І не дочекавшись моєї згоди, він глянув туди, де стояв Будинок з химерами[3], і заспівав, хоч і застудженим, але сильним голосом.

— Ой жив собі на Україні та й цар Онисько. І жила в його домі довіра — довіра народная. Бо вірив народ словам Ониськовим про щастя, про долю. Бо треба ж у сім світі та й комусь вірити.

Я слухав цей дивний спів і відчував якусь ненормальність ситуації. Центр столиці, дорогі машини, назву і ціну яких навіть не можна уявити, поруч осередок державної влади, про який торочать у кожному випуску новин. І раптом цей кобзар у старому піджаку із тріснутою бандурою. Але слухати хотілось, і піти я не зміг.

- І упала тая довіра з високої гори, — співав кобзар, — та й розбилася, покотилася, із пісочком змішалася. Та й налетіли вовки неситіЇ, радники хитромудріЇ, та й сказали Ониськові: «Упав у тебе рейтинг, царю-паночку!».

Я помітив, що до нас стали підходити слухачі. Двоє мужчин у пухових куртках та декілька жінок зупинились і слухали.

— Та й пішов той Онисько до ворожки і каже: «Ой упав у мене рейтинг, пропала довіронька». І сказала ворожка циганськая: «На твій рейтинг порчу навела сестра твоя красуня Одарочка. Пошептала, поплювала, от і впав сердешний та й розбився. І дала ворожка Ониськові зілля отрутнеє. З хвоста мишиного та з вусу бобрового. І підсипав того зілля Онисько принцесі Одарочці. А вона ковтнула, та ще міцніше стала. Бо те зілля їй як мед було. А рейтинг в Ониська лежить, не ворушиться.

Двоє чоловіків у пуховиках запалили цигарки, а кобзар вів далі.

- І пішов цар Онисько до діда лісового. І дав той лісовик політтехнолога клятого, біса хвостатого. Губи в того біса, мов у жаби, а язик довгий та чорний. І навчив той біс Ониська промови казати злії та брехливії. Та сусідів обзивати словами поганими. Образилися сусідоньки і річку загатили, риби в Ониськовому царстві не стало. Сидять людоньки голоднії, Ониськові промови слухають та плюються. А потім знайшли його рейтинга та багном і помазали.

Кобзар зупинився на мить, очі його проясніли, а на вустах з’явилася посмішка, ніби побачив він дорогу йому людину. Голос став тихим і лагідним.

- І зустрів той Онисько біля криниці чистої дівчину гарну, мов сонце. І сказала йому дівчина гарная: «Покажи мені твою душу, соколе». Узяла його душу прекрасная, та пустила по воді у криниці. І стала вода каламутная. Та й поплили по ній маєтки пишнії та гроші зеленії. А в тих маєтках та й холопи перед Ониськом вклоняються. А він радий з того раденький. І сказала царю дівчина гарная: «Із такою душею не чекай довіри, голубе. Бо ж бачить Вкраїна твоє серце». «А ти звідки знаєш?» — питає Онисько той. «Так я ж і є твоя Україна». І всох той рейтинг, мов дерево мертве, та й не оживе він вовіки. Тільки не знають того людоньки, бо це таємниця державная.

Кобзар із силою вдарив по струнах, але в ту ж саму мить двоє чоловіків в пуховиках кинули цигарки на землю. Один вихопив бандуру в кобзаря, а другий взяв його за комір піджака і підняв із стільця.

— Вже прийшли? — встиг сказати кобзар, і раптом закашлявся. Від сильного кашлю та холодного вітру очі його стали мокрими.

— Ой-ой, куди ж ви його, — плаксиво заговорила поруч зі мною повна молодиця, коли чоловіки в пуховиках стали волокти старого, а ноги у чорних черевиках безсило зашкрябали по асфальту.

— А ну, тихо! — озирнувся один з чоловіків з круглим суворим обличчям і чорними маленькими очима. — А ви знаєте, що це агент Януковича?

- Їх таких сорок тисяч заслали на Україну, — додав другий у пуховику, — агітувати проти демократії.

Тут під’їхала синя машина з темними вікнами, і чоловіки стали штовхати в неї кобзаря. Старий озирнувся. Наші очі зустрілися, але він дивився кудись крізь мене.

— Царице Небесна, рятуй нас, — промовив кобзар, і машина зникла.

- І тут, виходить, Янукович-бандюкович, — сказав зморщений дядько з тачкою-«кравчучкою».

— А це правда, що той Ахмєтов хоче забрати у Юлі всі гроші, а її за це зробити президентом? — запитала повна молодиця. — А хто ж його знає, де та правда, — ледь чутно сказала сива жінка в хусточці і подивилася на Будинок з химерами.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Мои эстрадости
Мои эстрадости

«Меня когда-то спросили: "Чем характеризуется успех эстрадного концерта и филармонического, и в чем их различие?" Я ответил: "Успех филармонического – когда в зале мёртвая тишина, она же – является провалом эстрадного". Эстрада требует реакции зрителей, смеха, аплодисментов. Нет, зал может быть заполнен и тишиной, но она, эта тишина, должна быть кричащей. Артист эстрады, в отличие от артистов театра и кино, должен уметь общаться с залом и обладать талантом импровизации, он обязан с первой же минуты "взять" зал и "держать" его до конца выступления.Истинная Эстрада обязана удивлять: парадоксальным мышлением, концентрированным сюжетом, острой репризой, неожиданным финалом. Когда я впервые попал на семинар эстрадных драматургов, мне, молодому, голубоглазому и наивному, втолковывали: "Вас с детства учат: сойдя с тротуара, посмотри налево, а дойдя до середины улицы – направо. Вы так и делаете, ступая на мостовую, смотрите налево, а вас вдруг сбивает машина справа, – это и есть закон эстрады: неожиданность!" Очень образное и точное объяснение! Через несколько лет уже я сам, проводя семинары, когда хотел кого-то похвалить, говорил: "У него мозги набекрень!" Это значило, что он видит Мир по-своему, оригинально, не как все…»

Александр Семёнович Каневский

Юмористические стихи, басни / Юмор / Юмористические стихи
Искусство стареть (сборник)
Искусство стареть (сборник)

Новая книга бесподобных гариков и самоироничной прозы знаменитого остроумца и мудреца Игоря Губермана!«Сегодня утром я, как всегда, потерял очки, а пока искал их – начисто забыл, зачем они мне срочно понадобились. И я тогда решил о старости подробно написать, поскольку это хоть и мерзкое, но дьявольски интересное состояние...»С иронией и юмором, с неизменной «фирменной» интонацией Губерман дает советы, как жить, когда приходит она – старость. Причем советы эти хороши не только для «ровесников» автора, которым вроде бы посвящена книга, но и для молодежи. Ведь именно молодые -это непременные будущие старики. И чем раньше придет это понимание, тем легче и безболезненнее будет переход.«О жизни ты уже настолько много знаешь, что периодически впадаешь в глупую надежду быть услышанным и даешь советы молодым. Тебя посылают с разной степенью деликатности, но ты не унываешь и опять готов делиться опытом».Опыт Губермана – бесценен и уникален. Эта книга – незаменимый и веселый советчик, который поможет вам стареть с удовольствием.

Игорь Миронович Губерман

Юмористические стихи, басни / Юмор / Юмористическая проза / Юмористические стихи
Басни
Басни

По преданию, древнегреческий баснописец Эзоп жил в VI веке до н. э. О нем писали Геродот и Платон. Первый сборник из его устных басен был составлен Деметрием Фалерским в конце IV века до н. э.Имя Эзопа закрепилось за созданным им жанром, ведь в античном мире все басни назывались «баснями Эзопа». С древних времен и до наших дней сюжеты «эзоповых басен» подвергались обработке в мировой литературе. Темы Эзопа по-своему преломляли Лафонтен и Крылов.В настоящий сборник помимо жизнеописания Эзопа вошли греческие и латинские басни из эзоповского свода в переводе и с комментариями М. Л. Гаспарова.

Жан Лафонтен , Леонардо Да Винчи , Маша Александровна Старцева , Олег Астафьев (Лукьянов) , Святослав Логинов

Фантастика / Классическая проза / Классическая проза XVII-XVIII веков / Античная литература / Юмористические стихи, басни