HHhH. Голову Гіммлера звуть Гайдріх

Отож Ґерінґ і Ріббентроп мусять переконувати Гаху, що відступати вже пізно. Як наслідок — кумедна сцена, коли, за свідченнями очевидців, два нацистських міністри буквально ганяються за Гахою довкола столу, раз по раз намагаючись вкласти йому в руку перо, наполягаючи, щоб він сів за стіл і підписав той бісів документ. Водночас Ґерінґ без упину реве: якщо Гаха буде вперто стояти не своєму, половину Праги буде зруйновано за дві години німецькою авіацією… і це тільки початок! Сотні бомбардувальників лише чекають наказу, щоб злетіти, і вони цей наказ дістануть о шостій ранку, якщо капітуляцію не буде підписано.

Аж тут Гаха похитнувся. Він непритомніє. Тепер уже черга двох нацистів приголомшено завмерти над його нерухомим тілом. Гаху треба обов’язково відживити, бо ж якщо зараз він помре, Гітлера звинуватять у тому, що він убив чеського президента у себе в райхсканцелярії. На щастя, завжди напохваті прекрасний фахівець, що знається на уколах, лікар Морель, той, що аж до Гітлерової смерті буде впорскувати йому амфетаміни кілька разів на день (із чим, між іншим, цілком може бути пов’язане безумство фюрера, що дедалі посилювалося). Отож з’являється Морель, робить Гасі укол, і чеський президент опритомнює. Йому відразу ж сунуть у руку слухавку — зважаючи на нагальність справи, акт зачекає. Ріббентроп уже подбав про спеціальну лінію прямого зв’язку з Прагою. Зібравши рештки своїх сил, Гаха повідомляє чеському уряду в Празі, що відбулося в Берліні, й радить капітулювати. Йому роблять ще один укол, після чого приводять до фюрера, який знову кладе перед ним клятий документ. Близько четвертої години ранку Гаха підписує капітуляцію: «Я пожертвував державою, щоб урятувати народ», — вірить цей йолоп. Дурість Чемберлена неначе заразна…

81

«Берлін, 15 березня, 1939 року.

Сьогодні фюрер у присутності міністра закордонних справ фон Ріббентропа на прохання Чехословацької сторони прийняв у Берліні доктора Гаху, президента Чехословаччини [німці, схоже, офіційно ще не визнали зрежисовану ними ж незалежність Словаччини], і доктора Хвалковського, міністра закордонних справ Чехословаччини. Під час цієї зустрічі відбулося відверте обговорення вкрай серйозного становища, яке склалося на Чехословацькій території внаслідок подій останніх тижнів.

Обидві сторони висловили переконання, що їхні зусилля повинні бути спрямовані на підтримання спокою, порядку й миру в цій частині Центральної Європи. Президент Чехословацької держави заявив, що задля досягнення цієї мети й остаточного замирення він із цілковитою довірою передає долю чеського народу й країни в руки фюрера німецького Райху. Фюрер прийняв цю заяву й висловив намір узяти весь чеський народ під свій захист і забезпечити йому відповідну потребам автономію етнічного розвитку».

82

Гітлер бурхливо радіє. Він обіймає всіх своїх секретарок і заявляє їм:

— Діти мої, це найкращий день мого життя! Моє ім’я навіки увійде в історію і мене вважатимуть найвеличнішим німцем, який будь-коли жив!

Щоб відсвяткувати цю подію, фюрер вирішує податися до Праги.

83

Найгарніше місто у світі раз по раз немовби судомить. Місцеві німці тільки чекають на нагоду збунтуватися. Демонстранти проходять Вацлавським майданом, широченним проспектом, над яким височіє велична будівля Національного музею. Провокатори шукають нагоди для сутичок, але чеська поліція дістала наказ не втручатися. Насильство, грабунок і вандалізм із боку тих, хто чекає на прихід своїх нацистських братів, — це крик війни, на який мовчазна столиця не відповідає жодним відгуком.