HHhH. Голову Гіммлера звуть Гайдріх

Про що він думає зараз, коли після довгої подорожі вони нарешті прибули до місця призначення? Може, його хвилює краса закрутистих вуличок Міста ста веж? Чи, може, він цілковито зайнятий тим, що насолоджується наданим йому привілеєм? Чи нервує через те, що кортеж не може відшукати дороги, блукаючи завулками міста, яким фюрер заволодів лише сьогодні вранці? Чи, може, у його мозку, що прораховує все наперед, уже зароджується план його кар’єри в колишній чеській столиці?

Майбутній Празький Кат, той, кого чехи також називали Різником, оглядає осідок королів Богемії: вулиці порожні, спустошені комендантською годиною; на дорогах — чітко помітні в багнюці й снігу сліди від німецької військової техніки; у місті, захопленому ще цього самого дня, панує вражаючий спокій; у вітринах крамниць виставлено кришталевий посуд, викладено подостатком ковбасні вироби; у самому центрі Старого міста — оперний театр, у якому йде «Дон Жуан» Моцарта; рух лівосторонній, як у Англії; до замку, що, самотній і прекрасний, стоїть на пагорбі, веде звивиста дорога; головні замкові ворота, біля яких на варті стоять есесівці, прикрашають дивовижні й бентежливі статуї.

Кортеж під’їжджає до будівлі, яка ще вчора правила за президентський палац. Сьогодні все інакше: над замком майорить прапор зі свастикою, сповіщаючи про прибуття нових господарів. Коли Гаха повернеться з Берліна — бо ж його потяг іще не прибув, дуже доречно затримавшись десь у Німеччині, — його проведуть усередину службовим входом. Гадаю, він, хто так радів минулого дня тим достойним голови держави почестям, які йому виявляли в Берліні, відчує всю іронію цього приниження. Тепер президент — лише маріонетка, якій потрібно на це вказати.

Гітлерівський кортеж зупиняється на території замку. Фюрер іде нагору. Є відома світлина, на якій зображено Гітлера, що стоїть біля відчиненого вікна, спираючись руками на підвіконня, та із задоволеним виразом на обличчі оглядає місто. Потім він знову спускається і наказує подати йому вечерю при свічках в одну з їдальних зал. Гайдріх не може не зауважити, що фюрер з’їдає шматочок шинки й запиває його кухлем найвідомішого чеського пива «Pilsner Urquell», — фюрер, який зазвичай не п’є алкоголю і їсть тільки вегетаріанські продукти. Гітлер наголошує, що Чехословаччина припинила своє існування, і, либонь, йому хочеться відзначити історичну важливість цього дня, 15 березня 1939 року, відмовившись від своїх звичок у харчуванні.

86

Наступного дня, 16 березня 1939 року, Гітлер виступить із такою заявою: «Протягом тисячі років провінції Богемії та Моравії були частиною життєвого простору для німецького народу. Чехословаччина показала свою цілковиту неспроможність вижити і сьогодні фактично перетворилася на державу, що перебуває в стані розпаду. Німецький Райх не може терпіти постійний безлад у цьому регіоні. Саме тому, заради власної безпеки, ми вирішили тепер утрутитися й ужити рішучих заходів, щоб установити основи розумного порядку в Центральній Європі. Тисяча років історії довели, що завдяки величі й винятковим якостям німецького народу лише Райх здатен виконати це завдання».

Відтак по обіді Гітлер покидає Прагу й більше ніколи не ступить на чеську землю. Разом із фюрером від’їжджає і Гайдріх, але він-то ще повернеться.

87

«Протягом тисячі років провінції Богемії та Моравії були частиною життєвого простору для німецького народу».

Справді, тисячу років тому, у десятому столітті, коли Богемія ще не була королівством, а король Саксонії ще не став на чолі Священної Римської імперії, князь Вацлав, той, що відомий як Святий Вацлав, небесний заступник Чехії, змушений був стати васалом не менш відомого Генріха І Птахолова. Утім, Вацлаву вдалося зберегти суверенітет своєї країни, а німецькі колоністи почали масово — проте мирно — переселятися в Богемію лише три століття по тому. Тим часом Богемія в імперії завжди була на перших ролях. Починаючи із чотирнадцятого століття, король Богемії був одним із семи курфюрстів, наділених правом обирати імператора, і за ним було закріплено почесний титул головного підчашого. Одного разу німецький імператор — славнозвісний Карл IV, Люксембурґ по батькові, але Пржемислович по матері — одночасно був і королем Богемії. Напівчех-напівнімець, він зробив Прагу своєю столицею, заснував там перший у Центральній Європі університет і замінив старий Юдитин міст найгарнішим у світі кам’яним мостом, що й до сьогодні називається його іменем.

Словом, немає жодного сумніву, що чеські й німецькі землі завжди підтримували тісні зв’язки. Немає сумнівів і в тому, що Богемія практично безупинно перебувала у сфері німецького впливу. Але називати Богемію «життєвим простором для німецького народу» — це вже, як на мене, занадто.