Читаем i c66bbbbf7dda0d4b полностью

годин в тамбурі їхав за нею аж до самого Києва, спо-

ля кольорову картонку, пішла на наступ — прямо на

стерігає — що вона робитиме.

Мусю, пройшла повз — до білої урни у вигляді лев’я-

А робити їй немає чого. Хіба що також спостеріга-

чої пащеки (Муся й не помітила, що біля урни сиді-

ти за поважною публікою.

ла). — Ось вам! — і вкинула картонку в пащеку.

Хоча, сказати чесно, різна тут публіка. І поважна, Побігла далі, роздмухуючи червоні щоки.

і не дуже.

Картатий товстун сумно закляк.

Ось біжить якась кудлата руда пані, за нею — че-

— Вбили… Зарізали…

реватий дядько в картатих брюках, сперечаються про

Оглядівся, прошепотів: «Вішатись треба!» — і по-

щось. Муся посміхнулася: ну точно як курка з півнем.

нуро побрів убік буфету рану душевну заливати.

— Фаїночко, голубонько, — досить голосно репе-

Дивні люди, думає Муся, а сама убік лев’ячої мор-

тує «картатий», — та стійте ж заради Христа! Це ж

ди косує — все їй цікаво.

усього на чотири дні!

Озирнулася, чи ніхто за нею не стежить. Інакше як

— Та хоча б і на годину — не поїду! — ледь озир-

панянці інститутського вигляду до урни руку засунути!

нувшись, відказує пані і різко зупиняється. — Ви що

Повагалася — засунула.

мені пропонували? Роль! А змушуєте дурня ламати!

Витягла картонку, тією Фаїночкою вкинуту.

Сказала ж: ні, ні і ні! А якщо мене люди впізнають? Як

А вона така сама, як в убієнного пітерського інже-

потім шановній публіці в очі дивитись? Ха-ха-ха, — не

нера — «Запрошення…».

засміялась, а так прямо і вимовила в обличчя товсту-

Час відплиття, номер каюти…

на. — Уявляю: Марія Стюарт пасажирів на паропла-

Хотіла Муся про Бога кілька добрих слів подумати, ві розважає! До того ж у ролі дружини якогось неві-

та часу на те немає: вхопила валізу — і на червоний

домого акторчика!

килим. Як повноправна.

Пішла далі.

А тінь, що за афішею-діжкою причаїлась, — в обхід, Картатий за нею дріботить, біля Мусі зупинився, піт

навпростець, за адміністративну будівлю, де людей

з чола зірваним метеликом витер, шепоче сердито:

менше. На ходу чоботи скидає.

— Ач розігналася: Марію Стюарт вона буде пред-

Чи не плавати зібрався?..

ставляти, клишонога! Та лише через мій труп!

* * *

І знову доганяє розлючену пані:

— Фаїночко, любонько дорогесенька, ріжете без

— Сонце, сонце лови! Знімай зліва!

ножа! Я ж капітану пообіцяв, що буде найкраща, най-

Оператор, що крутив ручку кіноапарату, не випуска-

веселіша актриса!

ючи з зубів папіроси, гнівно зиркнув убік режисера —

Фаїночка зупинилася.

мовляв, сам знаю, як знімати!

42

43

Обидва стояли на нижній палубі, неподалік від ка-

Але дідько розбере, хто є хто.

пітана, і завзято знімали «документальну фільму» на

Тому намагалися тісніше оточити мосьє Очінь, мод-

замовлення Київського пароплавства.

ного цирульника з самого Хрещатика. Той знав усіх!

— Зліва — в контражурі вийде… — відказав опе-

І офіціанти, мов зграя пінгвінів, топталися біля ньо-

ратор і забуркотів крізь зуби: — Теж мені — Люм’єр…

го, дослухаючись до влучних коментарів знавця ви-

«Прихід потяга — відхід потяга» — тьху! На що час ви-

щого світу.

трачаємо?

— Мій папаша половину Хрещатика перестриг! —

І голосно промовив:

між тим хвалився мосьє Очінь, кланяючись направо

— Мене, між іншим, на знімальному майданчику

і наліво гостям. — А я далі пішов: усе київське висо-

з мадам Холодною чекають!

ке панство стрижу. Вони без мене — нікуди! Я їм —

— Не сумуй, брате, — поплескав його по плечі

і перманент, і зачіски по-французькому.

кудлатий режисер. — Тут роботи на чотири дні. Гро-

Звісившись з перил, закивав у поважну юрму:

ші добрі платять. Харч — за вищим розрядом. Ла-

— Ваше-сте… Ваше-сте… Мої вітання! Шарман!

бораторія прямо в каюті: проявимо плівку, пока-

Гранд шарман!

жемо товстосумам — і тю-тю! Справжнє мистецтво

«Ваше-сте», звісно, на кивок мосьє ніяк не реагу-

творити!

вало, але хіба то важливо?

Оператор незадоволено похитав головою і закру-

Офіціанти шорошили вуха і пошепки питали у знав-

тив ручку.

ця світського товариства:

— Цього павича відзніми… Крупняком! — шепнув

— А це хто?

режисер і гукнув до капітана: — Активніше вітайте

І той, набурмосившись, мов бойовий півень, гордо

гостей, пане капітане! Вас побачить світ!

відповідав:

Улещений такою перспективою капітан підніс ру-

— Міністр фінансів, пан.. м-м-м… «еспаньйолка» —

ку до козирка, вклонився і замахав поважному

мого виконання! З дружиною мадам Софі: вчора «са-

панству другою рукою, скошуючи око на камеру: чи

харет» мені замовила — дві години вовтузився!

знімає.

— А то? — знову питали офіціанти.

Камера знімала. Публіка повільно рушала вгору

— Де? З «тюрбаном»? Холодний перманент? Це ма-

сходами, віталася з капітаном.

дам Зінаїда Гі, — і знову взявся до поклонів. — Моє

Матроси, підхопивши багаж, проводжали пасажи-

шанування і все таке інше! Феєрично! Беліссімо! —

рів до кают.

і до офіціантів: — Стригтися хотіла — відмовив. Вони

На другій палубі вишикувалися офіціанти та інша

зараз усі стрижуться, бо емансипе…

обслуга.

— Хто? Що?

Звішувалися з перил, витягали шиї. Не часто ж

— Одне слово — вільного поводження… Це ни-

можна побачити стільки поважних людей разом!

ні в моді.

44

45

Пані та панове вервечкою здіймалися трапом і кож-

Перейти на страницу:

Похожие книги

100 знаменитых харьковчан
100 знаменитых харьковчан

Дмитрий Багалей и Александр Ахиезер, Николай Барабашов и Василий Каразин, Клавдия Шульженко и Ирина Бугримова, Людмила Гурченко и Любовь Малая, Владимир Крайнев и Антон Макаренко… Что объединяет этих людей — столь разных по роду деятельности, живущих в разные годы и в разных городах? Один факт — они так или иначе связаны с Харьковом.Выстраивать героев этой книги по принципу «кто знаменитее» — просто абсурдно. Главное — они любили и любят свой город и прославили его своими делами. Надеемся, что эти сто биографий помогут читателю почувствовать ритм жизни этого города, узнать больше о его истории, просто понять его. Тем более что в книгу вошли и очерки о харьковчанах, имена которых сейчас на слуху у всех горожан, — об Арсене Авакове, Владимире Шумилкине, Александре Фельдмане. Эти люди создают сегодняшнюю историю Харькова.Как знать, возможно, прочитав эту книгу, кто-то испытает чувство гордости за своих знаменитых земляков и посмотрит на Харьков другими глазами.

Владислав Леонидович Карнацевич

Неотсортированное / Энциклопедии / Словари и Энциклопедии