Як не померти на самоті

Я усміхнулася Вівіан, бо вона справді надіслала мені сім повідомлень поспіль, коли тиждень тому я не відвідала тренування.

Свідомість тривожно прив’язаних людей сповнена «стратегій активації», думок, що спрямовані на відновлення близькості. Наприклад, вони здатні невпинно міркувати про свого партнера чи прокручувати в голові його чесноти, недооцінюючи власні. Таке спотворення призводить до паніки. І коли тривожно прив’язані особи не відразу одержують відповідь від партнера, то лякаються, що їх кидають. Вони позбуваються тривоги лише під час активного спілкування з партнером. Це також змушує їх кидатися в стосунки та підтримувати останні навіть за очевидної потреби перервати: тривожно прив’язані бояться залишатися наодинці та хвилюються, що йдеться про єдиний даний їм шанс на кохання.

— Тривожно прив’язані люди, — пояснювала я, — (і не хочу ні в кого зараз тицяти пальцем) також демонструють «протестну поведінку».

Люди з тривожним типом прив’язаності часто діють так, щоб привернути увагу партнера. Вони забагато телефонують чи надсилають надто багато повідомлень, погрожують піти, щоб спровокувати ревнощі, або скидати чи ігнорувати телефонні дзвінки, підкреслюючи власну позицію.

А як же ті немовлята з уникаючою прив’язаністю, які поводилися байдуже, коли їхні мами поверталися до кімнати, хоча були засмучені? Вони відчували, що не можуть покладатися на того, хто піклується про них, бо він задовольняє лише окремі їхні потреби. Такі немовлята виростають у дорослих з уникаючою прив’язаністю, тож постійно намагаються зменшити біль від того, що їх відштовхують, удаючи, що насправді не хочуть спілкуватися. Вони не вірять, що варто покластися на інших для задоволення власних емоційних потреб, тож воліють ні з ким надміру не зближуватися. Люди з уникаючою прив’язаністю силкуються віддалитися, коли взаємини стають надто близькими. Описані спроби розірвати зв’язок називають «стратегіями деактивації». Якщо ви чули від когось «Я не готовий брати на себе зобов’язання», «Мені потрібен особистий простір» або «Моя робота насправді потребує багато зусиль, тож я не можу бачитися з тобою зараз», ви спостерiгали поведінку особи з уникаючою прив’язаністю.

Люди з таким типом прив’язаності також зазвичай акцентують увагу на недоліках партнера та використовують їх як привід, щоб вийти зі стосунків і відновити незалежність. Вони фантазують про те, наскільки щасливішими були б на самоті чи з кимось іншим.

Під час моєї розповіді про тип уникаючої прив’язаності Вівіан кивнула.

— Ти точно описала всіх, із ким я коли-небудь зустрічалася, — мовила вона.

— Не будь надто суворою до себе, — порадила я їй. — Така схема насправді надзвичайно поширена. Це називається «цикл тривоги й уникнення». — Тривожно прив’язані люди очікують, що людина, яку вони кохають, почне відступати і їм, своєю чергою, доведеться за нею гнатися. Саме так сталося з колишнім Вівіан, який мешкав із нею в одному будинку.

— Це було так захопливо, — сказала Вівіан. — Я розмірковувала: «Чи зателефонує він мені знову? Чи побачимося ми в ці вихідні?»

Можливість того, що її відштовхнуть, породжувала тривогу, відчуття, яке Вівіан помилково вважала метеликами в животі. І коли хлопець узявся віддалятися, воно ще посилилося.

Тим часом парубок з уникаючою прив’язаністю, вочевидь, переживав дещо геть інше. Люди з таким типом прив’язаності бояться втратити свою незалежність.

Тож коли Вівіан почала наближатися, це, найбільш імовірно, посилило його нездоровий погляд на взаємини та породило бажання відійти ще далі.

— Якщо так подумати, — промовила я, — цикл тривоги й уникнення має сенс. Люди з уникаючою прив’язаністю так добре вміють відштовхувати інших, що опиняються у взаєминах лише тоді, коли партнер особливо наполегливий.

— Я насправді страшенно наполеглива, — зізналася Вівіан.

Нарешті з’явився офіціант із нашими напоями. Вівіан дивилась у вікно, на пару на лавці біля кафе.

— А що з тією останньою групою немовлят, які переставали плакати, коли їхня мама поверталася? — запитала вона.

— Це безпечно прив’язані діти, які були впевнені, що мама задовольнить їхні потреби. Люди з безпечним типом прив’язаності — ідеальні партнери. Вони надійні, на них можна покластися. Прагнуть уникати драм, а якщо їм це не вдається, то чудово долають такі, коли бачать, що зараз почнуться. Гнучкі, вміють пробачати та нормально спілкуються. Вони поводяться послідовно. Встановлюють здорові кордони. Їм комфортно у близьких стосунках. Люди, що мають безпечний тип прив’язаності, загалом повідомляють, що більш задоволені взаєминами, ніж люди з уникаючою чи тривожною прив’язаністю.

— Я практично ніколи не зустрічалася з кимось таким, — відповіла Вівіан. — Цих людей, із безпечним типом прив’язаності, десь один відсоток?