Як не померти на самоті

Ми з Вівіан і далі розмовляли про її особисте життя після кожного заняття. Незабаром вона перестала називати «нудними» хлопців, які виявляли до неї симпатію. Вівіан гордо написала мені, що відшила залицяльника з відверто уникаючим типом прив’язаності. І вгадайте що? Десь за пів року вона познайомилася з вродливим хлопцем, який щойно переїхав до Сан-Франциско з Г’юстона. Після їхнього першого побачення, у п’ятницю ввечері, він зателефонував їй і сказав: «Ти мені дуже подобаєшся, і я хочу завтра знову зустрітися з тобою». Замість того щоб визнати це «жалюгідним», Вівіан снідала з ним наступного ранку, як він і просив. Сніданок перейшов у прогулянку. Прогулянка — у зустріч з її друзями у пабі. Зустріч — у п’яненьку поїздку на таксі до його будинку та в довгий сон. Минуло два роки, а вони й досі сплять разом.

Ключові висновки

1. Теорія прив’язаності — популярна схема для розуміння стосунків. За допомогою неї легко пояснити, чому ми прив’язуємося до певних типів людей, чому минулі взаємини не склалися та чому не можемо позбутися шкідливих звичок.

2. У вас може бути тривожний тип прив’язаності, якщо ви прагнете якнайбільшої близькості, але не впевнені, що у ваших стосунків є майбутнє та що ви цікаві своєму партнерові. У вас може бути уникаючий тип прив’язаності, якщо вам незатишно, коли ви надто зближуєтесь, і ви цінуєте незалежність більше за стосунки. У вас може бути безпечний тип прив’язаності, якщо вам комфортно й у близькості, й наодинці і ви встановлюєте чіткі межі.

3. Люди з безпечною прив’язаністю становлять 50 відсотків населення, але не серед тих, хто шукає взаємин, оскільки вони зазвичай знаходять стосунки та залишаються в них. Люди з тривожною та уникаючою прив’язаністю часто зустрічаються між собою, посилюючи найгірші тенденції одне одного.

4. Якщо у вас тривожний чи уникаючий тип прив’язаності, ви може розвинути в собі навички краще вибудовувати стосунки, шукаючи партнерів із безпечною прив’язаністю та навчаючись саморегуляції — керування власними руйнівними імпульсами й емоціями.

Розділ 7. Шукайте супутника життя, а не партнера для випускного

Як зосередитися на важливих рисах характеру партнера для тривалих стосунків

Браян скидався на більш привабливого брата Кіану Рівза.

Ми зустрілись у невадській пустелі на щорічному фестивалі психоделічного мистецтва «Палаюча людина». Першого вечора, загорнений з голови до ніг у білу тканину, з окулярами для захисту від пилу, що висіли на його шиї, він прошепотів: «Можна тебе поцілувати?» Я кивнула, поправляючи хутряну шап­ку кремового кольору, яку вдягла разом із плямистим кігурумі, щоб довершити свій костюм снігового барса. Ми поцілувалися під виступ діджея Пола Окенфолда. Навколо нас танцювали тисячі фестивальників. Під ритмічний біт натовп закричав, і ми почали цілуватися ще пристраснiше.

Згодом незнайомець у мантії чарівника простягнув нам поляроїдне фото наших обіймів: «Ви просто здавалися дуже закоханими». І я була певна, що такими ми і є. Мене сповнив романтичний настрій, і, захоплена ним, я розглядала краєвиди пустелі, що у місячному світлі нагадували потойбіччя.

Після повернення до Сан-Франциско я й далі цікавилася Браяном. Одного дня ми сиділи на лаві в офісі «Ґуґла», де обоє працювали, й обмінюва­лися розповідями про нашу «декомпресію» — повернення до реального життя після «Палаючої лю­дини». Накидка Браяна змінилася джинсами та футболкою.

Ми хильнули пива з мікрокухні та вскочили в ґуґл-­шатл до Сан-Франциско. Я з усмішкою примостилася на сидінні біля нього. Ми взяли по одному навушникові: лівий — він, правий — я. Він увімкнув «The Trapeze Swinger» від «Iron and Wine», а я, заплющивши очі, згадувала шалено щасливу мить нашого танцю у пустелі. «Ось яке воно, кохання», — думала я.