Як не померти на самоті

Насправді 50 відсоткам людей притаманна безпечна прив’язаність, 20 відсоткам — тривожна, 25 відсот­кам — уникаюча, а решту становить так звана тривожно-уникаюча група. Це може здатися гарною новиною. Проблема полягає в тому, що, хоча люди з безпечною прив’язаністю охоплюють 50 відсотків населення, серед одинаків їх значно менше. Це тому, що безпечно прив’язані люди зазвичай швидко когось собі знаходять. Вони легко вибудовують здорові стосунки, тож зазвичай залишаються в них. Ось чому серед осіб, що шукають взаємини, повно представників тривожної й уникаючої прив’язаності.

Тоді, коли я пояснила все це Вівіан, вона зітхнула.

— Я опускаю руки, — мовила дiвчина, допиваючи смузі.

Вона так сказала, але не зробила.

ВПРАВА: визначте свій тип прив’язаності

Якщо вам цікаво, який тип прив’язаності у вас, дайте відповіді на ці запитання:

1. Наскільки вам комфортно у близьких, інтим­них стосунках? Наскільки ви прагнете уникати близькості?

2. Наскільки ви хвилюєтеся про кохання й інтерес до вас вашого партнера? Ви постійно переймаєтеся стосунками?

У вас може бути тривожний тип прив’язаності, якщо ви прагнете близькості, але не впевнені, що у ваших стосунків є майбутнє та що ви цікаві своєму партнерові. У вас може бути уникаючий тип прив’язаності, якщо вам незатишно, коли ви надто зближуєтеся, та цінуєте свободу більше за стосунки. У вас може бути безпечний тип прив’язаності, якщо вам комфортно й у близькості, й наодинці і ви не часто переймаєтеся стосунками.

Можете пройти онлайн-тест, посилання на який знайдете на моєму вебсайті, loganury.com, щоб точніше з’ясувати свій тип прив’язаності.

  Шукайте безпечного партнера

Хоча Вівіан і сказала, що відступається, кілька місяців після нашої розмови вона намагалася вибудовувати стосунки по-новому. Вівіан шукала безпечних партнерів. На це знадобився певний час. Вона починала зустрічатися з кимось і скаржилася, що той «нудний». Після докладних розпитувань я з’ясовувала, що це зазвичай означає прихильність цієї людини до неї. Наприклад, Вівіан повідомила хлопцеві, з яким побувала на двох побаченнях, що у наступні вихідні збирається до Сієтла, а він надіслав їй перелік рекомендованих ресторанів. Описуючи мені цю ситуацію, насамкінець Вівіан підсумувала:

— Ось чому я більше ніколи не хочу з ним бачитися.

— Постривай, що? — перепитала я.

— Я йому, вочевидь, дуже подобаюся. Це жалюгідно.

Я як могла намагалася допомогти Вівіан поглянути на ситуацію з іншого боку: хлопець волів прислужитися їй, бо вона йому подобалася. Це був учинок надійної, а не жалюгідної людини. Ми працювали над тим, щоб Вівіан вирвалася з циклу тривоги й уникнення.

Отже, якщо історія Вівіан вам близька та ви вважаєте себе тривожно прив’язаними, це ваше домашнє завдання також. Зауважте, я не хочу сказати, що всі, кого ви маєте за нудних, насправді таємно є надійними. Вони можуть справді виявитися нудними. Але час припинити прагнути постійних перегонів. Я кинула Вівіан виклик: спробуй зустрічатися з безпечними партнерами. З тими, хто пише, коли пообіцяв написати. Хто розповідає, що у нього на думці. Хто не грає в ігри, уникає драм або навіть попереджує їх.

Те саме стосується й вас, мої читачі з уникаючою прив’язаністю. Знайдіть собі безпечного партнера!

  Навчаємося саморегуляції

Водночас ви можете працювати над тим, щоб самому наближатися до безпечного типу. Попри те що типи прив’язаності залишаються відносно постійними протягом усього життя, приблизно чверть людей здатна змінити свій тип упродовж чотирьох років. Для цього доводиться докладати зусиль, але змінити власний тип прив’язаності реально.

Вівіан твердо вирішила все змінити, а для неї це означало навчитися саморегуляції — керування руйнівними імпульсами й емоціями. Вона навчалася не панікувати, якщо хтось їй не відповідав негайно. Працювала над тим, щоб у такі моменти заспокоювати тривогу прогулянкою чи телефонною розмовою з подругою (обидва варіанти більш здорові, ніж надсилати чотирнадцять повідомлень хлопцеві, з яким познайомилася в ліфті на роботі напередодні).

Тим же з вас, у кого уникаючий тип прив’язаності, варто зважати на власні почуття, коли розумієте, що віддаляєтеся. Пробуйте просити простору, а не зникати десь у ньому. Або, коли відчуваєте, що зосереджуєтеся на недоліках партнера та прагнете через них піти, застосуйте іншу техніку — натомість шукайте позитивні риси характеру. Пам’ятайте, що ніхто не є бездоганним, тож коли ви підете, наступна людина, з якою зустрічатиметеся, теж не буде ідеальною.

Самостійно змінити свій тип прив’язаності — складне завдання. У підсвідомості криється безліч причин того, чому ми такі, які є, тож, порпаючись у минулому, ризикуємо наштовхнутися на несподівані та складні питання. Що, як наші стосунки з мамою пов’язані з нашим типом прив’язаності, а ми, знайшовши здоровішу прив’язаність, зраджуємо чи кидаємо її? Може, вам доведеться усвідомити, що ви не отримували того, що вам потрібно, від людини, від якої вам це треба було найбільше. Багатьом людям здалося б корисним обговорити ці питання із психотерапевтом.