Тож перша відома нам розповідь про тиранічну владу богів над людьми виникла через безсоння. Катастрофу або кару спричинили необдумані вчинки людей. Вони не жили відповідно до очікувань і вимог богів, тому мусили померти. У шумерському мисленні доля людей повністю лежала в руках богів і природи. Шумери, напевне, смертельно боялися катастрофи, знаючи історію про богів, які знищили все людство тільки тому, що те заважало спати. Хоч як цю легенду трактувати, люди зрештою корилися непередбачуваним тиранам. Стверджують, що чимало тривог сьогодні виникає через брак релігії. Однак багато що вказує на те, що ніхто не мав більших підстав жити у вічному страху, як шумери. Упродовж приблизно двох тисяч років така була їхня доля; через релігію шумери постійно боялися смертельної помсти богів і природи. Ця легенда про богів, які покарали людей річками, що вийшли з берегів і знищили все на своєму шляху, переконлива, навіть якщо вважати, що вона ґрунтувалася на реальних подіях.
Імовірно, ця легенда підсумувала колективні спогади про катастрофічні паводки Тигру та Євфрату, пояснювані тоді лютістю богів на людство. Як уже йшлося, на цю легенду в різних варіантах можна натрапити у великих світових релігіях, а також у безлічі локальніших культурних та релігійних міфів.
Інші дослідники стверджують, що «Епос про Гільгамеша» — це мандрівний сюжет, що ґрунтується на справжньому й задокументованому потопі, який створив Чорне море. За кілька тисяч років до цього внаслідок геологічних та гідрологічних процесів виник потоп, що перевершив усі відомі досі. Його спричинило танення величезного льодовикового щита, який укривав території Канади та США. Через потепління наприкінці останнього льодовикового періоду щит почав танути — і колишня крига вилилася в Атлантичний океан. Унаслідок цього рівень води так піднявся, що через Гібралтар у Середземне море вода линула стрімким спадом. Завдяки цьому Середземне море проломилося через скелястий перешийок, утворивши протоку Босфор і затопивши те, що нині становить дно Чорного моря. Учені вирахували, що тоді через протоку впродовж трьохсот днів пройшло 200 Ніагарських водоспадів. Така катастрофа мала б здатися місцевим — які нічогісінько не знали про гідрологію, Атлантичний океан чи льодовики в Америці — кінцем світу та покаранням могутніх богів. Ніхто не може точно сказати, чи саме на цій події ґрунтуються релігійні міфи про Великий потоп, але таку теорію не можна відкидати.
Поширення та позиція міфів про потоп свідчать, що перші цивілізації розвивалися на річкових рівнинах тоді, коли людина не могла контролювати природу — передумову існування суспільства. Цей суперечливий парадокс залежності був тавром цивілізацій. Він і визначив їхнє майбутнє. Священні тексти трьох великих монотеїстичних релігій розповідають, як Яхве, Бог і Аллах використовували воду, яку лиш вони контролювали на небі, щоб карати неслухняне, грішне людство. Це була така собі «найвища міра покарання», адже віряни жили у світі, де вода була чіткою та безпосередньою межею між життям та смертю. Такі прадавні релігійні легенди сьогодні знову стають актуальними, коли говоримо про страх сучасності щодо підняття рівня моря і про чимраз більш неконтрольовану природу, яка приносить паводки та потопи.
Так епос, що налічує 4000 років, викопаний із піску в Іраку лише кілька поколінь тому, може постійно нагадувати про значення перспективи: світова історія має бути справді світовою, якщо хоче знайти відповіді на великі питання історії людства та сучасності.
ЧАСТИНА ІІ. Ера Азії
На початку XVI століття Китай під правлінням династії Мін став найрозвиненішою країною світу. Династія Мін керувала Серединним царством майже 300 років — від 1368-го до 1644-го. Назва «Сяйниста династія», як із китайської можна перекласти слово «Мін», свідчить про те, як вони себе уявляли й чого досягли[85]
. Ця назва — перебільшення й прикрашання, але вона має більший стосунок до дійсності, ніж європейська тогочасна «Священна Римська імперія», яка, за словами Вольтера, не була ані священна, ані римська, ані імперія. Китай мав найбільшу у світі економіку й був провідною державою майже в усіх технологічних сферах. У 1500 році Китай населяли 60