Історія світу. Минуле як дзеркало сьогодення

  Поява держави

Погляд на історичну легітимність держави та її роль у суспільстві становить політично визначальний чинник для всіх — від Руху чаювання в сучасних США до анархістів, марксистів і соціал-демократів. Сьогодні політичні групи часто вдаються до «історії» про появу держав, щоб знайти підтримку свого погляду на легітимність держави. Однак це неначе ходити в ліс: як гукнеш, так і відгукнеться.

У соціології, спрощено кажучи, є дві школи, які по-різному обґрунтовують появу держави і між собою конкурують. Одна із них — теорії примусового походження, які формулювали різні особи й у різні історичні епохи, як-от грецький філософ Геракліт 500 р. до н. е. і британський філософ Герберт Спенсер у ХІХ столітті. Головна ідея тут полягає в тому, що «війна — це причина всього». Держава виникла, щоб захищати людей, а люди поступаються свободою й підпорядковуються державі, щоб прийняти захист. Саме ця теорія, мабуть, пасувала б Шумеру, але позаяк міста-держави мали широку автономію, то і влада могла ґрунтуватися на альянсах між ними, а не на центральній владі, як це, схоже, було в Єгипті. Щоправда, ця теорія не пояснює виникнення Індської цивілізації.

Інший напрям являє собою добровільні теорії, яких кілька. Так, французький філософ Руссо вважав, що держави виникли через «суспільний договір»: люди частково поступились автономією, щоб досягти колективного блага завдяки державі. Сьогодні теорія Руссо має цінність лише з погляду цікавості, адже ґрунтується на розумінні ранньої історії як такої собі організованої конференції. Як альтернативу, археолог та еволюціоніст Ґордон Чайлд запропонував теорію автоматичного волюнтаризму, з позицій якої землероби добровільно змушували себе виробляти більше продукції, ніж потрібно. Так, ті, хто вже був трохи могутніший за інших, ставали ще багатшими, що призвело до виникнення поділу праці, який, своєю чергою, заклав підвалини держави. Однак ця теорія має обмежену пояснювальну спроможність, адже немає достатньої емпіричної причини стверджувати, що раннє землеробство автоматично створило поділ праці[75]. Крім того, модель Чайлда не пояснює розбіжності між трьома давніми цивілізаціями в розвитку державних утворень.

Ще одна теорія — це так звана Circumstriction theory, або теорія про екологічні обмеження, що її сформулював американський антрополог Роберт Карнейро[76]. На його думку, якщо немає екологічних чи географічних перешкод, ті, хто програє війни, можуть просто мігрувати. У такий спосіб жодного ефективного державного утворення не виникає. Екологія тримає людей на одному місці, тому можливостей мігрувати, які привели б до утворення держави у тривалій перспективі, обмаль. Держави, з цієї позиції, виникають, щоб розв’язувати низку складних завдань, як-от перенаселення, забезпечення їжею, захист від інших та, що не менш важливо, від природи. Багато що підтверджує цю теорію в ранніх зрошувальних суспільствах, де громадяни часто підкорювалися тій чи тій державній (центральній або місцевій) владі, коли їх оточувала безлюдна пустеля. Однак цю теорію годі вважати за закон виникнення держав, адже є забагато винятків. Одним із таких прикладів може бути Індська цивілізація. А ще іншим — Норвегія, тут-бо завжди існували можливості вийти із суспільства й самостійно жити, адже екологія не так обмежувала міграцію.

Насправді дослідження історії навряд зможуть колись остаточно відповісти на це питання, хоч якими спокусливими будуть пошуки «першоруху». Певна річ, що теорія, яку свого часу запропонував Фрідріх Енгельс, приваблива в тому розумінні, що вона cприяє політичному розв’язанню держави як проблеми: держава виникла через приватну власність, тож може і зникнути, якщо приватну власність скасувати[77]. Можна, звісно, гадати, що сталося з державою 5000 років тому, й навіть щось висновувати, але, мабуть, історії потрібно зосереджуватися на питаннях, на які можна знайти відповідь. У час, коли розмір та позиція держави зростають всюди, більш-менш незалежно від ідеології лідерів[78], розумніше піти слідами німецького соціолога Макса Вебера. Як державні утворення згодом утворили постійні бюрократії, інституціоналізовані політичними лідерами, які отримали різні форми влади? І що не менш важливо: які державні утворення дали найкращі передумови для дієздатних політичних спільнот?