Історик

— За життя я любив книги, — сказав він, трохи обернувшись до мене, так що я міг бачити сяйво його очей і блиск розсипаного волосся. — Напевно, ви не знаєте, що я був певною мірою ученим. Це, здається, маловідомо, — тон його був байдужим. — Ви знаєте, що в мою епоху книг було мало. Підчас свого смертного життя я читав переважно тексти, освячені православною церквою, Євангелія та коментарі до них. Ці праці так і не знадобилися мені. А на той час, коли я посів своє законне місце на троні, великі бібліотеки Константинополя були зруйновані. Те, що залишилося від них у монастирях, я не міг прочитати своїми очима. — Він уважно дивився на вогонь. — Але в мене були інші джерела. Купці привозили мені багато чудових книг із різних місць: із Єгипту, Святої землі, з великих монастирів Заходу. З них я довідався про давній окультизм. Знаючи, що не зможу потрапити в рай, — і знову цей байдужний тон, — я став істориком для того, щоб зберегти свою історію навіки.

Він замовк, а я боявся запитати більше. Нарешті він, здавалося, зібрав думки докупи й постукав долонею по підлокітнику крісла.

— Це був початок моєї бібліотеки.

Я був занадто зацікавлений, щоб мовчати, але сформулювати питання мені було важко:

— Але після вашої смерті ви продовжували збирати книги?

— О так! — він повернувся й подивився на мене, напевно, тому, що я запитав це з власної волі, а потім похмуро посміхнувся.

Мені страшно було дивитися в його очі, прикриті важкими повіками.

— Я вже казав, що я в серці вчений, не менше, ніж воїн, а ці книги складали мені компанію упродовж довгих років. Тут багато книг практичного характеру, за якими можна вчитися мистецтва керувати державою, наприклад, або ознайомитися з військовою тактикою великих генералів. У мене багато різних книг. Ви самі побачите це завтра.

— А що ви хочете, щоб я зробив для вашої бібліотеки?

— Я ж сказав: скласти каталог. Я ніколи не складав повного списку моїх книг, не записував їх походження й стан. Це буде вашим першим завданням, і ви із вашим знанням мов і широтою світогляду виконаєте його швидше й краще, ніж будь-хто. До того ж ви будете мати справу з найкращими й наймогутнішими книгами, які будь-коли були написані. Чимало з них більше ніде не можна побачити. Напевно, ви знаєте, професоре, що збереглася лише одна сота всіх опублікованих у світі книг. Я поставив собі за мету збільшити цю мізерну частину і присвяти цьому сторіччя.

Коли він говорив, я знову помітив особливу чіткість і холодність його голосу, і те тремтіння всередині, мов брязкальце змії або дзюрчання води, що біжить серед каміння.

— Ваше друге завдання забере значно більше часу. По суті, воно триватиме вічно. Коли ви познайомитесь з моєю бібліотекою й зрозумієте принцип її складання так само добре, як і я, ви під моїм керівництвом вирушите у світ по нові здобутки — і старі теж, бо я ніколи не закінчу збирати скарби минулого. Я віддам у ваше розпорядження безліч найкращих архівів* і ви будете поповнювати мою бібліотеку новими знахідками.

Коли я повною мірою зрозумів цю пропозицію, — якщо я правильно зрозумів її суть, — холодний піт залив мене. Я ледве зміг вимовити щось тремтячим голосом:

— Чому ви не будете продовжувати робити це самі, як раніше?

Він посміхнувся, дивлячись на вогонь, і знову я побачив те, інше обличчя: собаки, вовка…

— Тепер у мене є інші справи. Світ змінюється, і я хочу змінюватися разом із ним. Можливо» незабаром мені не знадобиться така одіж, — він повільним рухом показав на свій середньовічний одяг, на своє могутнє тіло під ним, — і я досягну своєї мети, задовольню свої амбіції. Проте бібліотека дорога для мене, і я хочу, щоб вона збільшувалася. До того ж я іноді почуваю, що це місце стає дедалі небезпечнішим. Кілька істориків дуже близько підійшли до того, щоб його виявити, як і ви виявили б, якби я не перервав ваших досліджень. Але ви потрібні мені тут. Я відчуваю наближення небезпеки, а каталог бібліотеки треба скласти негайно, перш ніж перемістити її.

На якусь мить я уявив, що сплю, і це трохи допомогло.

— Куди ж ви її перемістите? (І мене разом із нею, міг би додати я.)

— У давнє місце, давніше, ніж це, пов'язане в мене з безліччю спогадів. Це далеке місце, але воно знаходиться ближче до великих сучасних міст, і я можу спокійно залишати його і повертатися знову. Ми перенесемо туди бібліотеку, і ви будете її розширювати.

Він поглянув на мене з упевненістю, що межувала з ніжністю, якби це нелюдське обличчя здатне було виражати таке почуття. Потім він підвівся, так само різко й незвичайно рухаючись.