Юдейська війна

В цезаревій резиденції прийняв його камергер Гортин. Він підняв руку з випрямленою долонею, вітаючи офіційно. Коротка церемонна розмова. Так, пан генерал може бачити його величність приблизно через годину. А префекта гвардії? Префект гвардії зараз до його послуг. Проходячи повз камергера, щоб порадитися з префектом гвардії, він трохи простодушно думав: «Ну, хлопче, хто тепер жере власне кал?»

Хутко минула ця зима, добра зима для Йосифа.

Він працював гарячково. Він глузував із техніки римлян, але не соромився переймати її. Він із ясною головою збирав у Римі спостереження, він мав ідеї. Він вирвав усе дрібне зі свого серця, для нього мало значення тільки одне: підготувати оборону, його віра зростала. Хіба Вавилон, Єгипет, царство селевкіїв не були такі ж могутні держави, як і Рим? Проте юдеї стійко держалися проти них. Що таке найсильніша армія перед подихом бога? Він розвіє її над країною, як пусту солому, а її воєнні машини здме в море, як порожні горіхи.

По містах, у приміщеннях синагог, на великих місцях зборів, на стадіонах Тиверії та Серпфоріса або під чистим небом збирав Йосиф маси навколо себе.

— Морон, морон! Наш владар, наш владар, — кричали вони до нього. І він, худий і тонкий, стояв перед великим краєвидом, витягнувши обличчя з палаючими очима, з грудей його виривалися темні, сильні слова певності. Цей край освячений Ягве, а тепер римська проказа та червоточина пройшли в нього. Її треба розтоптати, викорінити, знищити. На що уповають ці римляни, коли так зухвало пруться сюди? Вони мають свою армію, свою смішну «техніку». Це можна виміряти, їхні леґіони мають по 10 000 осіб кожен, 10 когорт, 60 рот, а до них 65 метальних машин. Ізраїль має свого Бога Ягве. Він не має вигляду, його не можна виміряти. Але перед його подихом потрощаться облогові машини та леґіони розтануть на вітрі. Рим має силу. Але його сила вже минається, бо він простяг зухвалу руку проти Ягве та його обранця, від якого Бог має втіху, проти його первородного, його наслідника: Ізраїлю. Час настав, Рим є, а царство месії буде, воно повстає. Він прийде сьогодні, завтра; можливо, він уже тут. Це немислима річ, щоб ви, з якими Ягве уклав спілку, були в цьому краю пригнобленими, а свиножери — панами. Нехай їхні леґіони прибувають морськими кораблями і через пустелю. Вірте й боріться. Вони мають свої когорти та свої машини: ви маєте Ягве і його військо.

Зима минула, чудова весна осяювала виноградники, оливкові тераси, фіґові гаї Галилеї. Берег Генісаретського озера, біля міста Магдали, де Йосиф і досі мав свою головну квартиру, обважнів від квітів і пахощів. Людям дихалося легко та добре. В ці сяючі весняні дні прийшли римляни.

Спочатку пробралися їхні авангарди в країну з півночі і з приморських міст, вони тепер не уникали більше сутичок із Йосифовими передовими загонами, а потім посунули цілі три леґіони з кіньми та возами і сильні контингенти васальних держав. Попереду — легкозбройні стрільці, розвідчі частини. Потім перші відділи важкозбройиих. Потім сапери, щоб розривати горби та засипати низини на дорозі, вирубувати кущі та розчищати дорогу від усього, що могли б затримати військо. Потім обоз маршала та генерального штабу, гвардія полководця й він сам. Далі кавалерія й артилерія, могутні облогові машини, тарани, метальні знаряддя, балісти та катапульти. Потім значки леґіонів, побожно шановані орли. Потім головні сили армії, рядами по шість чоловіків. Нарешті, велетенський обоз війська, його провіантські колони, його юристи та скарбники. І зовсім ззаду валка цивільних: дипломатів, банкірів, незліченних купців, особливо ювелірів, далі маклерів із продажу невільників та аукціоністів здобичі, далі приватні кур’єри дипломатів і великих комерсантів імперії, жінки.

І стало дуже тихо в країні, коли римляни вступили в неї. Багато добровольців розбігалося. Помалу, неухильно марширувала армія вперед. Планомірно чистив Веспасіан Галилею, країну, берег і море.

Західний берег Генісаретського озера мусив, власно втихомирити цар Агріппа, бо ця смуга з містами Тиверією та Магдалою належала йому. Але елегантний цар був людина практичної добродушності, йому дуже не до смаку були насильницькі дії, яких неодмінно треба було вживати, приборкуючи повстанців. Веспасіан зважив прохання дуже дружнього, енергійно відданого Римові князя, і перейняв тільки на свою армію всю карну експедицію. Тиверія здалася без опору. Добре укріплене місто Магдала намагалося захищатися. Але воно не могло довго триматися проти артилерії римлян, а зрада всередині довершила решту. Коли римляни вдерлися до міста, багато з повстанців втекло на велике Генісаретське озеро. Вони захопили увесь маленький рибальський флот, так що римляни змушені були переслідувати їх на плотах. Це була кумедна озерна битва, під час якої серед римлян було багато реготу, а серед юдеїв багато мертвих, бо береги кругом були зайняті римлянами.