Читаем Кафе на краю світу полностью

— Може, то були випадки, коли я робив саме те, що хотів робити? — запитав я.

Сказавши це, я відчув, як мене пройняв дрож. Те саме відчуття приходило до мене раніше, коли я неначе дізнавався щось важливе про себе.

— Джоне, я не можу говорити конкретно про вас, але, працюючи в цьому кафе, я помітила дещо в людях загалом. Ті, хто знає свою МІ та робить усе, що хочеться, щоб її досягти, справді здаються неймовірними щасливчиками. З ними стається щось несподіване й нібито випадкове саме тоді, коли це їм найбільше потрібно. Я розпитувала про це, і, хоча всі вони погоджуються, що так буває, думки щодо того, чому так може бути, у них різні. Правду кажучи, більшості з них насправді нецікаво визначати, в чому саме річ. Ці люди знають, що це спрацьовує, коли вони йдуть до мети свого існування, і просто вважають, що так влаштований світ.

— Дивина, — відповів я. — Звучить трохи містично.

— Дехто так і казав. Інші вважають це частиною природного руху всесвіту чи впливом вищих сил. Ще дехто розглядає це як талан. Але всі погоджуються: це існує та відіграє певну роль у тому, що вони роблять.

— А яка ваша думка, Кейсі?

Цього разу вона трохи помовчала.

— Якщо чесно, не знаю. Мабуть, річ у всіх цих причинах і, може, ще одній. Ви коли-небудь чули про теорію експонентних чисел?

— Я не впевнений. Можете мені пояснити?

— Звісно, вона насправді досить проста. Наведу вам приклад. Теорія експонентних чисел твердить: якщо щось комусь сказати та вмовити цю людину сказати це іншим людям, а ці інші люди розкажуть іще комусь, то ваше послання невдовзі почує значно більше людей, ніж тих, з ким ви поговорили особисто.

— Це схоже на передавання електронного листа ланцюжком, — сказав я, — коли його надсилають десятьом людям, а ті тоді надсилають його ще десятьом, і він іде далі.

— Точно. Концепція та сама. От тільки тепер припустімо, що ви розповідаєте людям про те, що намагаєтеся зробити та що допоможе вам досягти своєї МІ. Якщо ви поділитеся цим з десятьма людьми, а кожен з них поділиться ще з десятьма і послання піде далі, то невдовзі з’явиться купа осіб, які, можливо, вам допоможуть.

Я на мить замислився.

— Але чому б вони захотіли мені допомагати? Що спонукає людей говорити з іншими про те, що намагаюся зробити я?

Кейсі поглянула на мене, та не відповіла. У мене склалося враження, ніби знов я маю сам відповісти на власне запитання.

Я згадав нашу поточну розмову і те, як ми дійшли до теми експонентних чисел. От тільки рішення до мене не приходило.

— Кейсі, здається, я не розумію. Може, натякнете?

— Джоне, пам’ятаєте тих людей, яких ви згадували на початку розмови — тих, хто йде до своєї МІ? Як ви почуваєтеся, коли взаємодієте з ними?

— Чудово. Їхньою пристрастю та ентузіазмом до власної справи неможливо не заразитися. Їм просто хочеться допомагати.

Я знову зупинився.

— Ой, та годі, Кейсі. Ви хочете сказати, що це і є відповідь? Але як це стосується передавання повідомлення?

— Джоне, ви щойно сказали, що їхня пристрасть і ентузіазм збурюють бажання їм допомогти. Якби ви не могли допомогти, але знали інших людей, можливо, здатних допомогти, ви зв’язалися б з ними?

— Звісно. Хочеться зробити це, бо вони здаються такими…

Я замовк, шукаючи правильних слів.

— Непогрішливими? — запитала Кейсі.

— Так, щось таке. Вони здаються такими непогрішливими, що їм просто хочеться допомагати.

— А як ви говорите про них іншим людям, які можуть допомогти? — запитала Кейсі.

Ми з нею обмінялися усмішками.

— Я говорю з тією пристрастю й ентузіазмом, з якою ті люди говорили зі мною. Це заразливо, і це чуття ніби невіддільне від історії чи їхньої потреби.

— Може, це і є відповідь на ваше запитання. — Кейсі підвелася й забрала зі столика решту посуду. — Я вражена, Джоне, — зауважила вона, тримаючи порожні тарілки. — Ви, певно, були дуже голодні.

— Це все їжа, — відповів я. — Надто смачна, щоб від неї відмовлятись.

Поглянувши на кухню, я побачив Майка. Він помахав рукою, і я помахав йому у відповідь, цього разу без жодних вагань щодо того, чи варто махати кухарям у перекусних.

— Кейсі, у вас, бува, не лишилося шматочка того полунично-ревеневого пирога?

Вона засміялася.

— Піду на кухню й подивлюся, що можу для вас зробити.

XVI


Кілька хвилин по тому до столика прийшов Майк. На тарілці він тримав шмат пирога, якого вистачило б на чотирьох.

— Один шматочок полунично-ревеневого пирога? — запитав кухар.

— Майку, це швидше півпирога. Сумніваюся, що я стільки подужаю.

Поставивши тарілку, він поклав на стіл ще одну серветку та нову виделку.

— Не кваптеся, поспіху не треба. Як минула ваша дискусія з Кейсі?

На той час я вже зачепив виделкою чималий шмат пирога і жував, а потім запив його водою й ковтнув.

— Вона була цікава, дуже цікава. Ми говорили про людей, які, судячи з усього, відповіли на варіант цього запитання, — сказав я та вказав на меню.

Слова в меню на мить перетворилися на: «Чому я тут?» — а тоді повільно обернулися назад на: «Чому ви тут?». Я навіть не став згадувати про цю зміну.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Абсолютная медитация. Путь к осознанной и полной жизни
Абсолютная медитация. Путь к осознанной и полной жизни

«Абсолютная медитация» Дипака Чопры – плод многолетних исследований и подробнейшее описание феномена медитации и ее положительного воздействия на наше физическое, ментальное и эмоциональное состояние, а также на отношения с другими людьми и миром. В своей новой книге автор мировых бестселлеров, специалист по интегративной медицине и самопознанию Дипак Чопра не только делится новейшими сведениями и научными данными о медитации, но и рассказывает, как сделать ее привычной повседневной практикой и сразу же ощутить ее целительное воздействие. Здесь вы найдете десять упражнений-медитаций, меняющих восприятие мира и развивающих осознанность, 7-дневный курс медитаций для определения жизненных целей, а также полезное приложение – 52 мантры для медитации с описаниями и пояснениями. С «Абсолютной медитацией» вас ждет полная трансформация, цель которой  – пробудить тело, разум и дух, чтобы научиться открыто, свободно, творчески и осознанно проживать каждый день своей жизни.В формате PDF A4 сохранен издательский макет.

Дипак Чопра

Карьера, кадры / Саморазвитие / личностный рост / Образование и наука
Контекст жизни. Как научиться управлять привычками, которые управляют нами
Контекст жизни. Как научиться управлять привычками, которые управляют нами

Часто бывает так, что умный, трудолюбивый человек старается, но не может получить желаемую должность, увеличить доходы, найти любовь или реализовать мечту. Почему не всегда усилия ведут к результату и как добиться желаемого? Владимир Герасичев, Иван Маурах и Арсен Рябуха считают, что мы сами создаем себе барьеры на пути к успеху и виной тому наши когнитивные привычки.Авторы разбирают семь основных – быть правым, быть хорошим, не рисковать, контролировать, оценивать и обобщать, экономить время, находить объяснения и оправдания – и рассказывают, как их распознать и изменить.Так что эта книга – практический инструмент для расширения границ возможного и улучшения качества вашей жизни.

Арсен Рябуха , Владимир Герасичев , Иван Маурах

Карьера, кадры / Саморазвитие / личностный рост / Образование и наука