Камінний хрест

Увалити — 1) витратити, заплатити забагато («увалила-м два леви, як у болото»); 2) перебити («уваліть му ноги, як псові, аби тєгав за собов»).

Ув’євати — в’янути.

Увихатися — поспішати з роботою, поратись («жінка слухає тото та, як скрипочка, увихаєси по хаті»); безперестанку рухатись біля чогось, сновигати («по селі увихаютси шандарі»).

Угурний — упертий; набридливий, настирливий.

Уздріти — побачити.

Укінчений — такий, що має належну підготовку, вміння,

з належною освітою. в листі до Кобилянської вживано в іронічному сенсі: «укінчений» тут значить — заздалегідь вибраний (молодий чоловік), але якраз ще не «підготовлений» до того, що на нього чекає («Старий йде до якогось укінченого і просить на склянчину»).

Україна — також: край.

Уми слово — розумово.

Упіс — вступна плата (грошовий внесок за впис в члени банку і т. ін.).

Уряд — також: державна служба, посада («по слабості я зараз виступив з уряду, подався на пенсію»).

Урядкувати — порядкувати, розпоряджатись.

Урядник — урядовець, чиновник.

Усотаний — висмоктаний, виснажений; буквально: такий, з якого всі сили висотали («увечір лиш си укажеш до хати такий, як віхоть, як мийка, усотаний, а вони тобі в один голос і жінка, і діти: «Нема хліба!»).

Утворитися — також: розпочатися.

Уторгати — здобути великою працею; вимучити.

Фаєрман — тут: крутій.

Файний, файно — гарний, гарно.

ф а л а т є — дрантя, лахміття, дрібні шматочки.

фамілі я — сім’я, родина.

ф а с у в а т и — діставати, одержувати; фасувати пенції — одержувати сталу заробітну платню.

Фата ти — хапати, ловити.

ф е н и к — австрійський мідний гріш («коби-с, мамо, вішо-лопала послідний феник, то би обідець був»).

Ферії — канікули.

ф и л я — 1) хвиля; 2) хвилина, мить.

Ф і р а — віз.

ф і р м а н — візник.

Ф і с т — хвіст.

Форсуватись — надто напружуватись.

Форт — безперестану («дзвінок на горі форт дзвонить»).

Форшпан — обов’язкова (по черзі) селянська служба підводою з конем («їхати форшпаном», «йти на форшпан»).

Фотель — крісло.

Фукати — виявляти невдоволення («фукають бідні, їде або не їде»).

Фунтова мука — борошно найвищого ґатунку, яке продавали на фунти («хліби, як точила, та такі білі, як з фунтової муки»).

Фур є ти — кидати, жбурляти («а житє наше фурєти будем ворогові під ноги, як вошиву сорочку на войні»).

Ф у р н у т и — кинути, скинути («фурни тото катраннє» — скинь оце лахміття).

Ф у т и т и с я — тягатись, волочитись.

Хабаль — розпусник, гульвіса, волоцюга, любовник.

Халасувати — їсти поспішаючи, давлячись («халасував, аж йому очі вилазили»).

Хапатня — 1) поспіх; 2) хапанина, хабарництво, здир-ництво.

Хвалений — ухвалений, затверджений, призначений.

Хибувати — бракувати, не вистачати («які мені побожні, лиш фоста на заді хибує»).

Хилєтиси — згинатись, хилитись.

Х и н а — Китай.

Х і с н о — корисно.

Хлоп — селянин, чоловік; мужик (пол.).

Хлопєнний — дужий, міцний («ото-сте були хлопєнна дівка, годна-сте були»).

Хов — вирощування, плекання.

Холод — тінь, холодок.

Хомнути — вдарити («Господи, як Каленик Золотий не хомне Касіянка у писок, аж повна миска нацюркотіла»).

Хорбак — хребет, спина.

Хороми — сіни.

Хосен, хісна — користь, вигода.

Хотя — 1) хоча; 2) хотять.

Хрунівство — в Г аличині на початку XX ст. ганебне суспільне явище: купівля-продаж виборчих голосів; в переносному розумінні — зрадництво, запроданство.

Ц а й г — дешева фабрична бавовняна тканина; цайговий — із такої тканини.

Цалком — зовсім.

Цар а — сила, велика кількість, юрба («я ще малий був, але так як сегодня виджу цару народа на єго подвір’ю»).

Цему — цього («я цему не вітримаю»).

Ц е н т — копійка.

Цертифікат — посвідчення.

Цес — цей.

Цєпати, цівати: цвірінькати як горобець або курча (зву-конаслід).

Ци — чи («ци ти здуріла?»).

Ц и б у х — чубук.

Ц и н т е л ь, д о ц и н т л я — вщент, дощента.

Цирулик — перукар.

Ц і в к а — 1) струмінь; 2) шпулька в човнику верстата («дощ ллє, як з цівки»).

Ц і з о р и к — складаний ножик.

Цілий — також: весь («іван дрожав цілий, чув на собі цілу вагу страшних своїх слів»).

Ц і п а т и — пищати.

Ц і п к о — дуже, міцно.

Ц і с а р — австрійський імператор.

Ц і х а — характерна риса, ознака, прикмета; тавро.

Цофнути(ся) — повернути, податись назад; скасувати ухвалу; взяти назад слово; відступити(сь); зректись.

Ц у к а т и с я — чіплятись, підступати («нечисте цукнулоси до мене»).

Цюркотіти — струменіти, текти.

Чалапати — йти поволі.

Чворогранний — чотирикутний.

Ч е й — либонь, мабудь, певно.

Челядь — наймити, батраки.

Чепіги — рукоятки плуга.

Чепірнатий — розчепірений, кошлатий, скуйовджений («ще чепірнате таке, як нечисане повісмо»).

Ч е р е с — шкіряний пояс, в якому носили гроші (очевидно, від старослов’янського «чресла»).

Ч е р ц і — ченці.

Чиколонки — кісточки пальців.

Чилєдинка — челядь, жіноцтво.

Чипіти — нерухомо стояти або сидіти на місці («певне, чипить на снігу та й ме кашляти»); чатувати, вартувати («Рома-ниха її накрила своїм кожухом і чипіла над нею»).

Читальники — члени читальні.

Чихати — чухати.

Чічка — квітка.

Чомбаран — виродок.

Чупер — чуб, чуприна.

Шандар — жандарм.

Ша т и — вбрання, багата одежа.