Увалити — 1) витратити, заплатити забагато («увалила-м два леви, як у болото»); 2) перебити («уваліть му ноги, як псові, аби тєгав за собов»).
Ув’євати — в’янути.
Увихатися — поспішати з роботою, поратись («жінка слухає тото та, як скрипочка, увихаєси по хаті»); безперестанку рухатись біля чогось, сновигати («по селі увихаютси шандарі»).
Угурний — упертий; набридливий, настирливий.
Уздріти — побачити.
Укінчений — такий, що має належну підготовку, вміння,
з належною освітою. в листі до Кобилянської вживано в іронічному сенсі: «укінчений» тут значить — заздалегідь вибраний (молодий чоловік), але якраз ще не «підготовлений» до того, що на нього чекає («Старий йде до якогось укінченого і просить на склянчину»).
Україна — також: край.
Уми слово — розумово.
Упіс — вступна плата (грошовий внесок за впис в члени банку і т. ін.).
Уряд — також: державна служба, посада («по слабості я зараз виступив з уряду, подався на пенсію»).
Урядкувати — порядкувати, розпоряджатись.
Урядник — урядовець, чиновник.
Усотаний — висмоктаний, виснажений; буквально: такий, з якого всі сили висотали («увечір лиш си укажеш до хати такий, як віхоть, як мийка, усотаний, а вони тобі в один голос і жінка, і діти: «Нема хліба!»).
Утворитися — також: розпочатися.
Уторгати — здобути великою працею; вимучити.
Фаєрман — тут: крутій.
Файний, файно — гарний, гарно.
ф а л а т є — дрантя, лахміття, дрібні шматочки.
фамілі я — сім’я, родина.
ф а с у в а т и — діставати, одержувати; фасувати пенції — одержувати сталу заробітну платню.
Фата ти — хапати, ловити.
ф е н и к — австрійський мідний гріш («коби-с, мамо, вішо-лопала послідний феник, то би обідець був»).
Ферії — канікули.
ф и л я — 1) хвиля; 2) хвилина, мить.
Ф і р а — віз.
ф і р м а н — візник.
Ф і с т — хвіст.
Форсуватись — надто напружуватись.
Форт — безперестану («дзвінок на горі форт дзвонить»).
Форшпан — обов’язкова (по черзі) селянська служба підводою з конем («їхати форшпаном», «йти на форшпан»).
Фотель — крісло.
Фукати — виявляти невдоволення («фукають бідні, їде або не їде»).
Фунтова мука — борошно найвищого ґатунку, яке продавали на фунти («хліби, як точила, та такі білі, як з фунтової муки»).
Фур є ти — кидати, жбурляти («а житє наше фурєти будем ворогові під ноги, як вошиву сорочку на войні»).
Ф у р н у т и — кинути, скинути («фурни тото катраннє» — скинь оце лахміття).
Ф у т и т и с я — тягатись, волочитись.
Хабаль — розпусник, гульвіса, волоцюга, любовник.
Халасувати — їсти поспішаючи, давлячись («халасував, аж йому очі вилазили»).
Хапатня — 1) поспіх; 2) хапанина, хабарництво, здир-ництво.
Хвалений — ухвалений, затверджений, призначений.
Хибувати — бракувати, не вистачати («які мені побожні, лиш фоста на заді хибує»).
Хилєтиси — згинатись, хилитись.
Х и н а — Китай.
Х і с н о — корисно.
Хлоп — селянин, чоловік; мужик (пол.).
Хлопєнний — дужий, міцний («ото-сте були хлопєнна дівка, годна-сте були»).
Хов — вирощування, плекання.
Холод — тінь, холодок.
Хомнути — вдарити («Господи, як Каленик Золотий не хомне Касіянка у писок, аж повна миска нацюркотіла»).
Хорбак — хребет, спина.
Хороми — сіни.
Хосен, хісна — користь, вигода.
Хотя — 1) хоча; 2) хотять.
Хрунівство — в Г аличині на початку XX ст. ганебне суспільне явище: купівля-продаж виборчих голосів; в переносному розумінні — зрадництво, запроданство.
Ц а й г — дешева фабрична бавовняна тканина; цайговий — із такої тканини.
Цалком — зовсім.
Цар а — сила, велика кількість, юрба («я ще малий був, але так як сегодня виджу цару народа на єго подвір’ю»).
Цему — цього («я цему не вітримаю»).
Ц е н т — копійка.
Цертифікат — посвідчення.
Цес — цей.
Цєпати, цівати: цвірінькати як горобець або курча (зву-конаслід).
Ци — чи («ци ти здуріла?»).
Ц и б у х — чубук.
Ц и н т е л ь, д о ц и н т л я — вщент, дощента.
Цирулик — перукар.
Ц і в к а — 1) струмінь; 2) шпулька в човнику верстата («дощ ллє, як з цівки»).
Ц і з о р и к — складаний ножик.
Цілий — також: весь («іван дрожав цілий, чув на собі цілу вагу страшних своїх слів»).
Ц і п а т и — пищати.
Ц і п к о — дуже, міцно.
Ц і с а р — австрійський імператор.
Ц і х а — характерна риса, ознака, прикмета; тавро.
Цофнути(ся) — повернути, податись назад; скасувати ухвалу; взяти назад слово; відступити(сь); зректись.
Ц у к а т и с я — чіплятись, підступати («нечисте цукнулоси до мене»).
Цюркотіти — струменіти, текти.
Чалапати — йти поволі.
Чворогранний — чотирикутний.
Ч е й — либонь, мабудь, певно.
Челядь — наймити, батраки.
Чепіги — рукоятки плуга.
Чепірнатий — розчепірений, кошлатий, скуйовджений («ще чепірнате таке, як нечисане повісмо»).
Ч е р е с — шкіряний пояс, в якому носили гроші (очевидно, від старослов’янського «чресла»).
Ч е р ц і — ченці.
Чиколонки — кісточки пальців.
Чилєдинка — челядь, жіноцтво.
Чипіти — нерухомо стояти або сидіти на місці («певне, чипить на снігу та й ме кашляти»); чатувати, вартувати («Рома-ниха її накрила своїм кожухом і чипіла над нею»).
Читальники — члени читальні.
Чихати — чухати.
Чічка — квітка.
Чомбаран — виродок.
Чупер — чуб, чуприна.
Шандар — жандарм.
Ша т и — вбрання, багата одежа.