Камінний хрест

Скарбов’янин — робітник у скарбі (поміщицькому дворі).

С к а р б о н а — каса.

Скидатися — цуратися, забувати (за когось), соромитись.

С к і н — смерть.

С к л е п, с к л е п и к — також: крамничка; пивна.

С к о б о т а т и — лоскотати.

Сконд — звідки (з пол.).

С к р и п т — рукопис.

Слабувати — хворіти.

С л и м у з — слимак, равлик.

Слуп — стовп («не стій у церкві, як слуп»).

Слушний — також: 1) слухняний, порядний, добрий; 2) гарний, підходящий, задовільний («поле є і людям бідним заробки слушні»).

Сл ю б — шлюб.

Слямазарність — повільність.

Смарувати — змащувати, шмарувати («він смарував чоботи»).

Сновавка — прилад для звивання ниток.

Собов — собою («а дєдю озмеш з собов?»).

Сокотити — див. Пазити.

Солонина — свиняче сало (солоне).

Сопівка — сопілка («на сопівку граю»).

Сопух, сопуха — сморід.

С о т а т и — снувати, плести («а дід буде далі сотати свої думи»); тягти, волочити («сотався день по дневі мирно і супокійно»); виривати, висмикувати («та не сотай огирчинє»).

Спамнєтати(сь) — привести до тями («мене збудили та трохи спамнєтали»; «люди, спамнєтайте єго»); отямитись, схаменутись («зробився день, та й люди спамнєталиси»).

Спарнота — спека.

Спацер, спацєрок — прогулянка.

Спендити (вік) — перевести, занапастити.

Спенцер — одежа на зразок жилетки.

Сперти (коня) — зупинити.

Спіжарня — комора.

С п о л і к у в а т и — вимивати, змивати.

Спочений — спочилий.

С п р а в и т и — також: відвести, відконвоювати («поліцай надійшов та й справив до касарні»).

Спросити — скликати, зібрати («спросив Іван ціле село»).

С п у д и т и с ь — злякатись («громада бузьків упала на очерет

і злопотіла крильми над дідом, аж спудився»).

С п у з а — попіл.

С п у с т — тут: засув («засуває двері на всі спусти»).

С т а л и й — тут: нерухомий («від заходу било на них світло <...> тверде і стале»).

С т а н ц і я — тут: кімната («ходіть за мною до другої станції, там сядете»).

С т а р о г р е ц ь к и й — розумний, дотепний.

Старший брат — член церковної ради.

Стеклий — оскаженілий, скажений.

с т є г н у т и с и — назбирати, наскладати грошей.

Стратитись — накласти на себе руки («пам’ятаю, як повісився Николай Басараб, потім за ним стратився Іван Ба-сараб»).

С т р и х — горище.

С т р і й — 1) вбрання, одяг; 2) устрій (світу).

С т р о ї т и с ь — отруїтись, с т р о є н и й — отруєний.

Стручувати — зіштовхувати («одни одних стручували в провали»); струшувати («Чорними долонями стручували піт з чола»).

Студений, студінь — холодний, холод.

Ступінь — тут: лобуряка, телепень, незграба («о, якого ґазду маю, видите ступня!»).

С у г о л о в к а — місце, де кінчається нива; межа.

С у д а — сюди («дай суда борзенько»).

С у п л і к а — письмове прохання або скарга.

С у р д у т — сюртук, піджак.

Та бул а — таблиця; судовий список власників ґрунту (урядові ґрунтові книги) («табула чиста» — ґрунт без боргів).

Таже — адже.

Тайстра — вишивана торба.

Талапнути — вдарити («талапну раз — та й дух віскочив»).

Таний, тано — дешевий, дешево.

Т в а р — лице («твар мала бліду як крейда»).

Теліпатись — хитатись, розгойдуватись («не телепайси над книжков, як шибеник на грабку»).

Теменний — величезний.

Т и — також: тобі.

Т і, т є — тебе.

Тімнє — тім’я, потилиця.

Тісний — також: скрутний, сутужний («тісні роки настали»).

Тлінний — живий («я ледви тлінний»).

Т о а с т — тост.

Товарина — одна тварина великої рогатої худоби («іде до тебе шандар. Скує тебе, наб’єси, як товарини»).

То гід ний — торішній.

Толока — тут: вигін, пасовисько («п’яний викрикує на толоці», «діти вибігають із хати на толоку»).

Торг прибити — сторгуватися.

Торгати — тягати.

Торочитись — сновигати туди й сюди, плутатись; розсипатися, розсмикуватись.

Тот — 1) той; 2) чорт, дідько («вже ті тот висадив на бантину» — вже тебе чорт підняв на перекладину: про повішеного).

Тото — оте, оце.

Травити — їсти.

Трактамент — частування, гостива.

Траснути — ляснути («минув вік, як у батіг траснув»).

Тратитись — також: кінчати життя самогубством.

Тратувати — топтати.

Трафити — потрапити, натрапити («дужий, ей, тото дужий, але на дусшого трафив»); влучити («як мене куля трафить»).

Т р а ф і к а — тютюнова крамничка (трафіка з папірками — така, де є й папір на цигарки).

Третильник — бідняк, що обробляє чуже поле за третину врожаю.

Три дні — тут: життя («чоловік, що мус свої три дні на місці коротати»).

Тринкар — могорич.

Трібувати — пробувати.

Т р і л о — отрута.

Тріскатися — також: побиватися («„А ви ж чого так тріскаєтеся?” — питаю»).

Трубити (зерно) — теребити, терти, нищити («миші зерно трубять та шкоду робля»).

Т р у н в а — труна, домовина.

Трунок — 1) напій («загальним трунком галицьких голо-дарів є горівка»); 2) шлунок («бо чого ми будемо сидіти за столом, як трунок нічо не приймає?»).

Трутити, тручати — штовхати, спихати («люди падуть удолину так, якби їх хто трутив у бульбону»); вскочити, стрибнути в щось («трутю в став»).

Тумана пускати — обдурювати.

Т у р м а — зграя птахів.

Туск — туга, сум, жаль.

Тямити — тут: пам’ятати («Приходиться вже мамині співанки забувати! А ще донедавна тямив»).

Т ь и — тебе.

У б е р і я — одяг, вбрання.