Камінний хрест

П е р е в ал и т и — 1) вивернути, перекинути («у тій хатині, що лізе під горб, як перевалений хрущик»); 2) вдарити, вперіщити («озму яке лихо та й перевалю»).

Перевекслювалоси — перемінилось, переінакшилось (нім. шесЬзеїп).

Перед мінутов — хвилину тому.

Переднівок — переджнивний час.

Пережити — тут: спожити; випити («будьте ласкаві, мої куми, та пережийте ще по одні»).

Переносити — також: переводити (в інше місце: «мати, сільска молодиця, пійшла правди шукати — і учителя перенесли»).

Перепуджений — переляканий («голуби спускаються цілим стадом на тік. А як мужик рипне хатніми дверми, то вони покидають зерно і, перепуджені, злітають під небо»).

Періста худоба — плямистої масті.

Персть — порох, пилюка.

Перфідно — зрадливо, віроломно.

Печєтка — печатка.

П ’ єтка — п’ять ринських (десять австрійських крон).

Пивка — м’яч.

Пивки — вовняний клубок, куди встромляють голки.

Пивниця — підвал.

П и л ь н и й — терміновий, невідкладний («не мали нічо пильнішого, як донести», «пишіть скорим часом, пильною годиною»).

Пиняво — мляво, повільно.

Писок — рот («годує їх мухами та черваками. Писки їм напухають»); обличчя («як вібіжить та дасть у писок»).

Півкошульок, півкошулька — маніжка.

П і в о р и т и — верещати тонким голосом; кричати, гримати.

Пігнутися — схилитися.

Під — також: горище («Та й чоловікам наказуйте, аби вони єму із поду найменшої крішки не брали»).

Підвіяний — хисткий («ноги делькотіли, як підвіяні»); пустоголовий («ти, підвіяний, та я тобі яблука та булки даю, а ти меш мене бити»).

Підмулювати — підточувати («вода снопи підмулює, ко-лешні підмиває»).

Підсіння — рундук для продажу товарів.

Підтички жіночі — нижня частина жіночої сорочки, пришита, звичайно в поясі, до верхньої («не віховаєшси, богачу, у підтичках жіночих»; «хапати молодиці за підтичку»).

Підчімхати — підрубати.

Пільний — польовий («чоло ясне, як керничка при піль-ній дорозі»; «пільні коники»).

Пірватиси — надірватись (від зусиль).

Пірший (на пірший вогонь) — спочатку («А жида береш на пірший вогонь за пейси»).

Пістувати — виховувати, нянчити, доглядати.

Пістунка — нянька.

Піти — співати.

П і х а т и — кидати, сипати («скаменюшники град піхают, то як на котре село добрі, то дрібно піхают, а як на котре злі, то такий, як курєчі яйці»).

Піяк — п’яниця.

П л а т в а — зрубаний стовбур великого дерева; паралельна до сволока балка, на якій закріплюються крокви.

П л а т и н а — хустина.

Плахта — також: покривало.

Плебанія — парафія (або садиба) священика.

Пленіпотент — уповноважений.

Плюта — дощова осіння негода, сльота.

П л я ц — майдан, місце.

Пляцком — ниць.

Побережник — лісовий сторож, карбівничий.

Повісмо — жмут (10—12 жмень) вичесаних для прядіння конопель або льону.

Повіхоплювати — повмирати («ходіть-ко трохи босі, та, може, вас борше повіхаплює» — скоріше помрете).

Поводувати — спричиняти; скеровувати.

Погріб — поховання, похорон.

Подибатись — зустрітись («в селі вони всі подиба-ються»).

Подлуг припісу (мельдуватися) — згідно закону (зголоситись).

Подолеки — віддалік, осторонь («стоїте подолеки та й скавулите, як щенюки»).

П о з а я к — тому що, бо.

П о з і р — погляд; позір давати — звертати увагу, доглядати, наглядати («а найдужче, аби ви, мамо, на найменшу, Марійку, позір дали»); спозирати, пильнувати («а бабі наказував, аби вона не лише чесала воли, але аби давала позір на чоботи, бо десь пес може затягнути»).

П о з м и л ю в а т и — припускатися помилки, помилятися.

Покаяніє, покояніє — ганьба, сором («мой, та же це покояніє на увесь світ, аби жінка лупила чоловіка»); покарання, спокута («сесі Басараби то на покаяніє людське родяться, і бо-гатіють, і душу гублять»; «але колись на ці землі буде покаяніє, бо нарід поріжеси!»).

П о кл а с т и — також: 1) поставити («в головах поклав свічку, аби горіла за страчену душу»; «на горбі хресток камінний поклав»); 2) побудувати («два роки минуло, заки поклав хату»;

«гуцул поклав-таки церкву в Луговиськах»); 3) вдягнути («чобота на ногу не покладуть»).

П о клас ти на ґрунт — відділити від себе на другу садибу, виділити на окреме господарство («дід Дмитро поклав на ґрунт чотирьох синів»).

П о клас ти на письмі — написати («своє порекло на письмі покласти»).

Полекша — полегкість, полегшення.

Полишник — ляпас, удар в обличчя («дайте кілька по-лишників, най тікає»).

П о л і т о к — (щорічний) врожай («хоч той горб його переломив, то політки давав добрі»).

П оловий — 1) кольору полови; блідо-жовтий. 2) блідо-рудої масті («Воли мої половії»).

Помийник, помийниця — зневажлива лайлива назва чоловіка, жінки («я був помийник жидівський, я валєвси попід жидівські лави, по всіх кременалах»; «але-м, старий, п’яна, але-м помийнице»).

Помикати — швидко пересуватися, миготіти, мерехтіти.

Помінити — присягнути, дати обітницю, обіцянку.

П о м і р — масове вимирання внаслідок епідемії.

Понащірювали (вуха) — понаставляли, нашорошили.

Попарити — тут: побити, відшмагати («на нього і комісара напали парубки, забрали всі дари, а їх попарили»).

Попасати — тут: пожити ще, змарнувати ще деякий час («дід Дмитро таки не попасав довго без баби, бо й собі навесну помандрував на могилу»).