Камінний хрест

Л єнка — панок, ледар, ледащо; зневажлива назва міського жителя.

Л єрва — лярва, хвойда («ти, стара лєрво»).

Л и ж к а — ложка.

Лилики — кажани.

Л і с н и ц я — зелене яблуко з дикої яблуні, кислиця.

Ліцитація — аукціон, торги; ліцитувати — продавати на торгах.

Лужко — ліжко.

Л у м е р — номер, число («одного лумера не знаєш, що ксьондз казав на казаню»).

Лупина — лушпиння, шкаралупа.

Луський ладикал — руський (себто український) радикал (член селянської радикальної партії в Галичині) (у дитячій вимові).

Л у ф к о — олівець.

Лучити(сь) — 1) статись, скоїтись, трапитись; натрапити, неочікувано зустрітись з кимось («якби ще раз було лучилося арештованє, я би втік»; «єї не лучиться жених. Лучився — все пропало»; «але чо ти на мене лучив, бодай тебе Бог скарав»); 2) об’єднуватись («лучімся з партією соціалістичною»).

Любувати — пестити.

Людовий — народний.

Люксусовий — розкішний, пишний.

Л ю ф а — дуло вогнепальної зброї.

Люфт — повітря.

Люшня — крива дерев’яна деталь, яка зв’язує вісь воза з полудрабком.

Ляшок — полячок, зменшене від «лях» — поляк («вже ті ляшки мають добрий апетит»).

Магістрат — міська управа.

Мазур, мадзур — західногалицький поляк-селянин.

М а й — певно («як ті пес надибає, та й роздере, а з бучком май безпешніше»); гей («та що, май, чувати в місті, віте?»); надто («всі, що май боязливі, повтікали»); травень.

Мак: на мак розбитий — на дрібні скалки, в друзки.

Маком сісти — потрапити в біду; зазнати поразки (тут конкретно: гепнутись на долівку).

Марікувати — нарікати, ремствувати («не марікуйте, куме, та не гнівіть Бога, бо то єго воля, не ваша»).

Маркотно — тужно, млосно, марудно, моторошно, сумно, самотньо.

М а р н и й — також: хирлявий, хворобливий, змарнілий; зів’ялий («діти і слуги були брудні і марні»; «то ті марні цвіти, що ніколи сонця задосить не мають»).

М а с т ь — також: мастило, шмаровидло, дьоготь («з тими чобітьми він сідав на приспу і витирав їх шматиною від пороху і смарував дьогтем. Одні вбирав до церкви, а решту складав рядочком проти сонця, аби масть зайшла»).

М а т р і я н — матеріал.

М а т у р а — випускний іспит; атестат.

Маціцький — найменший («я до неї ніколи марного слова не заговорив, маціцького»).

Машір — марш, іди геть! («стара, гай, машір — інц, цвай, драй»).

Маючий — заможний, багатий («Такі маючі будуть у нас Вахнянини, Барвінські, Романчуки, Даниловичі, Остапчуки»).

М е — має, мусить («тепер дєдя ме у рантухових сорочках ходити»); буде, збирається («дала аптикареві <рецепт>, а сама дивитьси, як він ме тот лік вілагоджувати»); почне («лєже на піч та ме співати»).

М е в а — чайка.

Мелдуватиси, мельдуватиси — відмічатися (в списку тощо); зголошуватись, повідомляти про свою згоду, пропонувати свої послуги («мелдуюси до панської служби»); доповідати, доносити («йду мелдуватиси» — тут: йду зізнаватись в скоєному злочині).

М е л д у н о к — повідомлення, донос («лиш бих руки обрубав, та й сардак на себе, та й на мелдунок» — тут: тільки-но відрубав руки, не зволікаючи вдягнувся і пішов зізнаватись).

М е р з а (клична форма: м е р з о) — гидота, бридота; негідь, погань («а ти, мерзо, знов хочеш робити веймір»).

М е т е — будете; маєте, мусите.

М е ш — будеш, маєш — з відтінком вимушеності («мене вже давно не буде, а ти все меш хату веселити»; «ти вже великий, вже меш зо мнов у поле ходити»); (з)можеш («на бучок, бо якби ті де пес надибав, та й би роз’їв, а так меш мати оборону»).

Ми — мені («прийде ми си від хати йти» — доведеться мені

з дому піти; «ми ся здає» — здається мені).

Микати — скубти, смикати («чупер собі микав зі злості»).

М и н у т и с я — також: скінчитись («гроші минулиси»).

Мід — мед.

Мізерне лице — хворобливе, худе.

Місто — також: замість («зігнав оскому на попі місто на коломийских бельферах»).

Млавозелений — блідо-зелений, слабкозелений.

М л а к а — болотиста сіножать; трясовина, драговина.

М л и н — також: галас («як не глухнути в такім млині»).

М л я с к а т и — плямкати.

М н є к и й н а г о л о в у — несповна розуму; мнєкий на сумлінє — слабкий характером, податливий.

Мнєцкати — м’яти, місити.

Мнєсо — м’ясо.

М о — 1) може («та нам коби цеї нехтолиці хто доносив, то ще би-с, мо, дубали поволі»); 2) гей («мо, Андрій, а ти що купиш мамі?»).

Могила — також: цвинтар.

М о з и л ь — мозоля («поклав хату з цего мозиля» — збудував хату завдяки цим мозолям).

Мой — гей («мой, ти, шибенику»); вигук, що вживається при звертанні до когось знайомого разом з ім’ям або замість нього («мой, мой, таже вона тебе на лані під корчем ховала»).

Морг — трохи більше як півдесятини землі (0,56 га).

Морснути — вдарити («намацав поліно коло себе, та-єм го морснув по ніжках»).

Москаль — презирлива назва росіян («ішов разом з нами, бавився, в карти грав, а на старість таки показав московську душу. Москаль москалем»).

Моспане — звертання: шановний добродію.

Мотилиця — тут: заборгованість.

Моц — міць, сила («від Божої моці ніхто не сховаєси»); дуже, сильно («за ню вони моц розпитують»).

Моцуватися — напинатися, натягатися (про жили, посторонки тощо), натужуватися.