Камінний хрест

Квізітник — тут: арештант (ірон ); взагалі: урядовець, що стягує борги (реквізує речі), судовий виконавець.

Кервавити — кривавити.

Керниця — криниця, колодязь.

Кертиця — кріт, кротиця.

Кєрбутом — перевертом, перекидаючись («згори, з височенної високості, снопи ячмінні кєрбутом на нього падають»).

Кивати — 1) хитати головою; махати рукою; рухати пальцем, подаючи знак; 2) зачіпати, красти, зазіхати («я чужого не люблю кивати»).

Кинути — також: 1) ворухнути («не міг ні руков, ні но-гов кинути»); 2) торкнутись («якби ні жінка мізинним пальцем кинула»).

Киптар, кіптар — вишиваний кожушок без рукавів.

К и ц к а — вивернута заступом або плугом брила землі з травою; шмат дерну.

Кібзувати(сь) — міркувати; наважуватись.

Кілько — стільки.

Кількоро — декілька.

Кіпати — тіпати («кіпай боками» — ворушись, йди).

К і ч н я — зграя.

Класти — також: ставити («клав наперед себе пляшку го-рівки»).

Клевець — молоток («в голові — як коли би цигани клев-цами гатили»).

Клинок — вішалка (власне, кілок, вбитий в стіну, який слугує за вішалку).

К л у б — згорток, жмут; стегно в худоби.

К л я к н у т и, к л я ч и т и — вклякати навколішки («знов клячить він у церкві, у тім куті, де жебраки чолами об підлогу гримають»).

Кнайпа — пивниця, шинок (нім. гііе Кпеіре).

Коби — якби, коли б.

Ковбок — короткий обрубок дерева (вживається як стілець).

Коверець — килимок.

Ковінька — 1) палиця; 2) стебло (наприклад, соняшника чи кукурудзи) з корінням, що збирають на паливо («ковінька як суха, то вона дуже добра»).

К о в н е в — ковінькою («таков ковнев в мене попудила <вдарила>»).

Ковнір — комір; комірець, що пристібався до сорочки ґудзиками.

Ковтати — також: бити, стукати («легонечно ковтала головою в стіну»).

Кожівка — кужіль.

Кокошитись — гороїжитись, бундючитись.

Колешня — кошара, стайня.

Колійовець — залізничник.

Колія — 1) залізниця; 2) коло («як порція обійшла колію, то Іван її поставив лігма коло пляшки, бо боявся, аби не впала така маленька на землю»).

Колодка — замок (навісний).

Колопеньки — конопельки («колопеньок не посієш»).

К о м е р с — спільна (святкова, урочиста) вечеря, бенкет («Потім був комерс з тоастами»).

Комірне — наймане житло.

Комісар — урядовець, що виконує поліційні функції; пристав («...комісар в’їздив в село форшпаном»; «лихо вже знов наднесло якогось урядника...»).

Коміть головою — догори ногами, шкереберть.

Конечний — обов’язковий, неодмінний; потрібний («в справі з’їзду — всі годяться і уважають єго за конечний»; «гній до врожаю ладного збіжя конечний»).

Коновка — відро (дерев’яне); кухоль.

Консеквенція — послідовність; висновок; наслідок.

Контентуватися — годуватись, їсти; пригощатись.

Контетний — задоволений («будь контетний, як маєш на хорбаці дранку»; «ми всі такі контетні вашими словами»); ситий («пусти з-за стола — я контетний»).

Конфітура — варення.

Копа — стіжок з 60 снопів.

Копилюк — байстрюк.

Корець — кухоль чи ківш з держаком; стара міра сипких тіл на центнер («сто корців на днину перємолола би та й ще би дивиласи, чи нема де других сто»).

Коробка — тут також: дід або баба («тягають стару коробку по читальнях, а вона вертає з ними додому та радується, як дівка»).

К о р с а — передня зігнена частина полоза в санях; скривлена кістка.

Корч — кущ.

К о р ш м а — корчма, шинок.

Кошниця — круглий плетений сарай, комора для сушіння кукурудзи, збіжжя.

Кошт — грошовий збиток («я вам кошту не нароблю ще й вам лишу»); примусова платня («пускають письмо до віта, аби тато платив кошта»); штраф («ревізії по хатах, процеси, кошта і кримінали»).

К р а к — гак, скоба.

Кранкати — каркати, накликати біду.

Кременал, кримінал — в’язниця, ув’язнення; злочин.

Креперувати — пропадати, гинути.

Кривати — шкутильгати, накульгувати.

Кривдувати — скаржитись, нарікати.

Кримінальник — злочинець.

Крірвати — мучитись, криваво заробляти.

Крішка — трошки; здобуток.

К у к а т и — кувати («кукати, як глуха зазуля»).

Кул е ш а — мамалига, густа каша з кукурудзяного борошна («мачали студену кулешу в сметану»).

Купа — також: невеличкий натовп («коло громадської канцелярії стояли дві купи»).

К у р — півень («кури запіяли» — півні заспівали).

К у р аж к а — тут: капелюх («обернувся за куражкою»).

Куренда — єпіскопське письмове послання, циркуляр, яке відсилалось по церквах від одної до іншої, доки не оббігало всю парафію (латинськ. сиггеге — бігати).

Кучма — тут: волохата хутряна шапка.

Л а б а — лапа; нога; що до лаби — дощенту.

Лагодити — готувати (тут: страву).

Лагодити на лаву — готувати (мити, вбирати) мерця («воліла бих ті на лаву лагодити!»).

Лайдак — нероба, ледащо; поганець, мерзотник.

Лакі м — охочий.

Лакітки — ласощі.

Ландати, ландувати — тут: швендяти, вештатись, тинятись, нишпорити («десь воно ландає»; «це якесь старе дупло, не буде ландувати ночами з поліцайом та хапати молодиці за підтичку...»).

Л а н ц — ланцюг.

Латка — також: панок, підпанок.

Л а т ю г а — голодранець; хитрун.

Лев — австрійська грошова одиниця.

Леда — будь-хто, будь-який.

Л е ж а — хвороба, лежання через неї; лежа гнила — пролежні («коби хоть Бог змилувавси та муки вам довгої не дав та й лежі гнилої, аби вас борзо спрєтав»).