Камінний хрест

Дзиґарок — годинник.

Дзоркати — брязкати.

Дзумбелати — гнуздати.

Дзуркотіти — брязкати («дзуркотіла краденими перлами»). Димісія — відставка, спровадження на пенсію. Дідичний — спадковий, успадкований.

Дідичність — спадщина; звичаї.

Дідівський — старцівський.

Ді точий — дитячий.

Добитись — також: дістатись, дойти («пішли ми з мамою на могилу. Ледви мама добилися»).

Догорити — допекти, завдати горя («прости ми, стара, що-м ти не раз догорив»).

Дознаки так — точнісінько так.

Доконче, доконечно — обов’язково, неодмінно, неминуче; достатньо.

Докорити — образити («як чим докорив-єм, то забудьте»).

До лаби — дощенту.

Д олів — вниз («сльоза покотилася долів»).

Допасти — наздогнати і вхопитись.

Допоминатись — домагатись, вимагати, наполягати.

Доробало — одоробло (лайка).

Доробкевич — вискочка, парвеню.

Дорогове — податок за користування дорогами.

Дорожитися — розбігатися, розгалужуватись («а моя дорога, аді, стома стежками дорожитьси по полю»).

Досягнути — також: дістати, дотягтись («досягніть з полиці бохоня»).

Дохторувати — лікувати.

До цинтля — дощенту.

Доцєгати — діставати, дотягуватись («було брати довші буки, аби-сте ліпше доцєгали»; «будьте ласкаві, а доцєгніть-ко, а покушійте»).

Драб — голодранець, босяк; пройдисвіт, негідник.

Драґанистий — високий, стрункий.

Дранка — рвана стара одежа («Митриха сиділа на припічку і латала дранки»).

Дрантивий — 1) обшарпаний («входжу до якого дрантивого салону»); 2) подертий («нести дрантиву, чорну верітку на плечах»); 3) хрипкий («дрантивим голосом цілу коляду відколядувала»).

Дрихлавий — спорохнявілий.

Дрібкий — маленький, крихітний.

Дрочитись — дражнитись.

Дрощі — дрижаки, тремтіння.

Д у бати — дибати, поволі ходити; ходити по світі, жити.

Дуга — також: веселка, райдуга («на свіжій ріллі під веселою дугою стояла його любов»).

Дука — багатій.

Дулуман — грубший кінець чогось, наприклад, люшні.

Дурно — даремно, марно.

Дуситися — душитись.

Дуча, дучка — 1) яма, могила («сегодні-завтра до дучі маєш збиратиси»); 2) нора («хлопці почнуть шукати дуч по полю»); 3) дірка.

Дю ґати — стусати, штовхати, штрикати.

Дюґом вдарити — коротким тичком, без замаху («закладаєш великий палець межи два малі та й дюґом єго попід ребра, все дюґом. Це легка бійка, але болюча дуже»).

Е в е н т у а л ь н и й — можливий при нагоді, за певних обставин.

Є г о м о с ц ь — піп.

Є р щ е н и й, і р щ е н и й — хрещений.

Жадний — жодний.

Жалувати — співчувати, жаліти.

Жвиндіти — незрозуміло говорити; ревти; тут: спантеличувати, забивати баки хитрими розмовами («тихо, мой, не жвин-ди, не підходи подалеки, бо як угатю — та й не дриґнеш!»).

Же бр и — жебракування, жебраки.

Жєль — жаль, туга.

Жмит — жмуток, жменя.

Жовнір, жовняр — солдат, військовий.

Заасекурований — застрахований («їх хати були заасе-куровані від огню та грому»).

Забавлєтися — також: затримуватися («та ще забавтеси, бо як умру, то в ці хаті не мете напиватиси»); баритися («повер-тайси здоровий назад та не забавлєйси»).

Заборзо — передчасно.

Забракнути — не вистачити.

Забрукані (пальці) — брудні.

З а в в и х н у т и — заспішити.

З а в о д и н и — перша частина весілля, під час якої танцює молодь («чого стоїте, як на заводинах»).

З а в о л а н н я — запросини, заклик, виклик («на заволан-ня» — негайно).

Заволічковий (банк) — позичковий.

Зав’єзати світ кому — зробити комусь життя безрадісним, немилим («мамко, мамко, то-с ні дала за кальвіна, тото-с ми світ зав’єзала!»).

Загріти голову — запаморочити горілкою.

З а г у л ю в а т и — підманювати, підкликати.

Задаткове товариство — тут, вочевидь: позикова (лихварська) фірма.

Задовжений — закладений (про майно, землю тощо), такий, на якому є борги («бо такі ґрунта задовжені»).

З ає д н о — раз у раз, завжди («він мовчав заєдно»).

Заказити — заразити; направити на хибний шлях.

З а к и — поки, доки.

Закіскати — зачистити; витягти.

З а к л а д а т и — також: засновувати («закладають задаткові товариства»).

З а к о н т е н т у в а т и с я — задовольнитись.

З ак о п а т и — встромити («закопає зараз у себе ніж»).

З ак р и ш к а — те, що кришать у борщ як заправу (цибуля, петрушка, кріп тощо).

З а л а д у в а т и — навантажити («дадуть пару волів, заладу-ють тебе з родиною, і їдь в інше село»).

З ал я м и т и — побачити, помітити («що залямить та й до жидів за горівку несе»).

З а м и л и т и — помилитись, схибити, зробити або сказати щось неправильно.

З а м к н у т и о ч і — стулити повіки.

З а м л а в о — надто повільно або слабко.

З а м о г т и — подужати, перемогти («ти не дивиси, що я старий, але я ще такого звіря заможу»).

Заніз — дубова палиця, яку встромляють в кінці ярма і так замикають шию волові («ти такий ґазда свої жінці, як вербовий заніз у ярмі»).

Запастися — втратити свідомість («і знов запався»).

З а п і в о р и т и — заверещати; заплакати.

Запіяти — заспівати («аж як кури запіяли, то він ледве піднявся»).

Запобігати — тут: 1) догоджати («а то запобігали-м <дітям>, обоє, яєчка жєлували <собі> на яєшницу»); 2) здобувати, знаходити когось, користуватись чимось («а може, де є война, та вона <смерть> там запобігає, бо там молоде гине таке, що лише цулуй»).