Камінний хрест

Бавитись — також: розважатись («ішов разом з нами, бавився, в карти грав»).

Бадю (клична форма від «бадьо») — дядько (звертання до старшого віком чоловіка).

Б ай — тут: забава, потіха, розвага («то ти хочеш добрим сусідам бай зробити?»).

Б ай д а — шматок, кусень, грудка («булок повні пазухи та й цукру добру байду»).

Б ай к и — також: дрібниці (в значенні — щось незначуще: «Сонце, бачу, пече, аж люде чорніють, але байки, коби білий хліб їсти»).

Б а й р а т — рада в селі або сільський виборний (член цієї ради).

Балан — білий віл.

Б а л у т а б а л у — слово за словом.

Б а н д и ґ и г н у т и — плести нісенітниці, плескати язиком.

Б а н н о — тужно, жалко, шкода («банно за родом та й за своїм селом»).

Б а н т и н а — жердка, перекладина.

Б а н у в а т и — тужити, сумувати, жаліти; нарікати.

Б а н ь к а — циліндрична або опукла посудина.

Б ар а б ул я — картопля.

Б а х у р — хлопчак.

Б а ш т а — тут: рот («Семен їв і не припирав башти»).

Б е в к а — затірка, бовтанка з борошна, звареного в воді без нічого.

Б е з в з г л я д н і с т ь — нещадність, невблаганність.

Б е з к л у б и й — той, в кого слабкі або ушкоджені стегна («ну, ганциго, кіпай тими безклубими боками!»).

Б е з к о н е ш н е о з е р о — безкрає.

Безпешне — напевне.

Белендіти — плутано говорити, базікати («щось він мені там белендів та й каже, що коби, каже, у вашім селі менше люди тих казетів на пошті спроваджували»).

Б е л ь ф е р — 1) вчитель (хедера); 2) хлопчисько.

Б е н ь к а р т — байстрюк.

Б е р в е н о — колода.

Бестія — звір («страшні бестії вишкірюють зуби з полотен»).

Б и л о — бадилля, огудина.

Б и н д а — стрічка.

Б и - м — я б.

Б и - с — ти б.

Бих — би («най бих укупі були»; «та й бих руки по лікті обрубав»; «хіба бих не міг ні руков, ні ногов кинути»).

Б і г а т и с ь — про корову: злучатись з бугаєм.

Бігме — їй-богу.

Бідити — бідувати.

Б і с и — бійся.

Б і ч и, з а б і ч и — бігти, забігти.

Блуд — також: помилка, хиба.

Б л у д н і о ч і — блукаючий погляд («лежала на землі та дивилася блудними очима на хрест, що був у сволоці вирізаний»).

Б л я н ш — білило (космет.)

Б о в в а н і т и — тут: деревіти, засинати («стоять тихонько, лиця їх поволеньки бовваніють»).

Б о й к и — етнічна група українців, жителів Бойківщини, історико-етнографічної області між Гуцульщиною і Лемківщи-ною («а у вас, у бойків, бачу, коровами орють?»).

Борзенько — швиденько.

Б о р з о — швидко, хутко.

Б о р ш е — швидче, хутчіш.

Б о х о н е ц ь, б о х о н ь — паляниця, буханець хліба.

Б р а н к а — рекрутський набір.

Б р е х у н к а — ворожка, знахарка, шептуха («ти, каже небі-щик, якась брехунка та дай мені розв’єзок на сон»).

Брє — звертання до знайомих (букв.: брате, браття).

Бризднути — також: померти («відай, вже котресь із нас бриздне, відай, уже бузьків не будемо видіти...»).

Бризнути — впасти («тіло лишиться в хаті, і голова бризне до хорім, аби кров з неї пси лизали»).

Б р и к а — вантажний віз; бричка.

Б р і н ь к н у т и — дзенькнути («куля брінькнула та й убила маму»).

Бубень — під час продажу з торгів б’ють у бубен, щоб скликати покупців («вже на бубень вікликають»).

Б у б н і т и, б у б н и т и — також: набрякати.

Б у з ь о к — чорногуз, бусел, лелека.

Буката (-тка, -точка) — крихта, скибка, кусень, шматок, частка (хліба, поля).

Бульбона — прірва, ковбаня, вир, чорторий.

Б у р н у с, б у р н у с и к — пальто, пальтечко.

Б у та — пиха, погорда, зарозумілість.

Б у ч к у в а т и — бити бучком.

Б у ч о к — кийок, палиця; різка, лозина.

Бучя — буки, палиці («таже я доста набрав бучя, доки я навчивси розуму»).

В а г а т и с ь — посміти, наважитись («ні один най не вагаєси поступити отут»).

В а д и т и — робити шкоду, шкодити.

Важитися — наважитися, наважуватися.

В а ж к и — віжки.

В а к а ц і ї — канікули.

Валити — бити, щоб упав («почали валити бучками по ногах»).

В а л у в а т и с я — вовтузитись, борсатись, перевалюватись («з ним валувалиси зо три годині по хаті: їх штири, а він один»).

Вандрувати — мандрувати.

Варіат — божевільний, навіжений.

В ар т — також: треба («вже я їх і не перу як варт»).

В а р т н и й — цінний, дорогий.

Вартувати — також: коштувати, мати цінність (від «вартість»).

В а с п а н — мосьпан, вельможний пан.

В ат е р ка — маленьке вогнище; жаринка з люльки («витягає снопок із стріхи, насипає в нього з люльки ватерки і тікає»).

Веймір — галас, вигук; ой лишенько.

В е л е б н а — шановна, поважна.

В е р е н я — невеличка верета, ряднина («брали подушки, та верені»).

В е р е т а — велике, більше від верені рядно; різнокольоровий килим з грубої вовни («заслонювали веретами вікна»).

Верітка — те саме, що вереня: ряденце, ряднина («дід буде нести дрантиву, чорну верітку на плечах»).

В е р с т в а — 1) шар («дріботів ногами по грубій верстві пороху»); 2) однолітки («моя верства вімерла і на войнах погиб-ла»).

Вертеп — тут: печера («над вертепом звізда ясна світу засіяла»; «так гірко сидіти самому у такім студенім вертепі»).

В з г л я д н и й — відносний.

Виважувати землю — вивертати шмат землі («гармати виважували землю з її предвічної постелі»).