Камінний хрест

Виглядати на когось — бути подібним до когось, скидатись на когось («виглядав на нещасливого борця, що от-от здасться на ласку і неласку ворога»).

В и г о д а — тут: сприяння, допомога («мужичка сміється, дякує йому за вигоду і йде»).

В и д і н и й — бачений.

В и е л і м і н о в а н и й — виключений, усунутий.

В и й т и н а к р а й — перемогти, здобути верх («тікав від баби, бо де ж він годен з бабою на край вийти»).

В и к а р б у т и т и — викотити («часом якась долішня хвиля викарбутить великий камінь із води і покладе його на беріг»).

Виклярований — очищений, переброджений; перен. сформований, вироблений (нім. кіаг — ясний).

В и к с е л ь — вексель.

В и н я в ш и — за винятком («винявши Вас і ще кількоро людей попри Вас»).

В и о б р а з у в а т и — виховати.

В и п о р п а т и — вигрібти, виколупати, вирити, викопати (з землі).

В и с у в а т и с ь, в и с у н у т и с ь — виходити (з хати), вилізти (з-за столу).

В и т и н а т и — вижинати («витинав коло плотів бодяки»).

В і бути — тут: відбути військову службу («вібув-сми десіть рік у воську»).

В і в е р н у ти — скинути — наприклад, з воза («наймив-єм фіру, та ліпше вже відвезти на могилу, та вівернути, та й збу-тиси»).

В і в ’ є з а т и с ь — тут: виговоритись, виповісти.

В і в к а т и — нявкати, надокучати слабким плачем чи криком («не вівкай, бо спарю» — тобто не нявкай, бо дістанеш).

В і д а й — либонь, мабуть, певно, здається.

Відки голова — звідки хочеш («треба брати гроший від-ки голова»).

Відпекуватись — відмовлятись (від когось), зрікатись.

В і д п у с т — відпущення гріхів; ходити на відпуст — ходити на богомілля; давати на відпуст — жертвувати гроші якомусь святому, щоб допоміг в біді.

В і д р у б а т и — тут також: перерізати мотузку і зняти повішеного.

В і д т р у т и т и — відробити («два леви я ще вам дам, що буду з вами робити, може, якось відтрутите, але більше не при-ходіть»).

В і д х о д и т и в і д с е б е — зомлівати, непритомніти («учитель покарав мене вісімнайцяти палицями. Я від себе відходив і в крові своїй купався»).

В і д ч і м х н у т и с ь — відчахнутись.

Війт, віт — сільський староста.

Вікапаний — крапля в краплю, цілковито подібний.

В і кл и ка н є — публічний продаж за борги («десь ще з осені з’їхала комісія з банку до него та й каже: або гроші, або пускаєм маєток на вікликанє»).

В і к о р і н у в а т и — тут: вигнати («то я тебе вікорінував на старість із твої хати?»).

В і н о — посаг.

Вінчувати — віншувати, вітати, поздоровляти, обдаровувати.

В і п о л и ч к у в а т и — набити по лиці, надавати ляпасів.

Віпулити — вилупити («а ти вже очі віпулині, як цибулі»).

Віпуцувати (наприклад, коня) — вичистити до блиску.

В і р и т е л ь — позикодавець.

В і р і д и т и — зібрати в дорогу («я тебе разом з сонцем вірідю»).

В і с т а р і т и р о з у м — втратити розум.

В і т є к а т и — вистачати грошей; спромогтися, мати змогу,

бути під силу — наприклад, виконати обіцяне («але роки були ціпко тісні, та й як все не вітєкав»).

В і т о р г а т и — відняти, забрати силоміць.

В і ф а т а є — смерть вихопить («най їх і зараз віфатає та й мене з ними»).

Віхоруєси — вихворіється, тобто вилікується («най віп’є тоті медицини, що-м узєв з аптиці, та най або віхоруєси, або як сама хоче...»).

Віци, віцци — звідси.

Віче — збори.

Вішолопати — витріпати, витрясти («вішолопала послід-ний феник» — останній гріш).

Вкінци — також: нарешті, врешті решт («Вкінци я таки зібрався писати до Вас»).

В л а з л и в и й — такий, що весь час настирливо кудись лізе («була одна білоголова вівця, та така влазлива, що жадній сіянці не дарувала»).

В о л і ч к а — заполоч, кольорові бавовняні нитки для гаптування, мережання.

Воловід — налигач; мотузка довжиною до п’яти сажнів.

В о л о к а — те саме що паволоч: зав’язка в постолах («плів волоки до постолів»).

В о л о т к а — колосок.

В о л о т к о — било колеса.

Вонітувати — ригати.

В о с ь к о — військо.

Впороти — вдарити, побити («але вона, що має під руками, та як ні впоре!» — тобто: як мене вдарить).

Вритний — нав’язливий, настирливий, шкідливий («такої вже вритної натури»).

Всотуватися — втягуватися.

Встарати (собі) — здобути тяжкою працею.

Встеклість — скаженість, лють («доведу його до встек-лості, і люди будуть умирати зі страху»).

В с я к а т и — всотуватись, всмоктуватись, просочуватись.

Втворені (двері) — відчинені.

В т е р к а т и с я — втрутитися, пхати носа.

Втєти — відрубати («було одну <руку> втєти ще малому»); зрізати, відпороти (див. «штерн»).

В т и р а т и н а к о г о с ь — сваритись, докоряти.

В т о в м а с ю в а т и — вштовхувати, втоптувати.

Втроїти — отруїти.

Вчинитись — 1) зробитись («десь вода велика вчиниласи»); 2) стати, постати («десь коло того саду вчиниласи церква»); 3) опинитись («не знаю і як, і коли вчинив-єм си під грушков з воловодом»).

Вужевка — шнур, мотузка.

В у й к о — дядько, брат матері (або — жінки).

Вуйна — дядина, тітка, сестра матері.

Вушивці — вошиві («ото вушивці, ото жебраки, ото худоба панцька»).

В у ш і — нужа, воші («ви, невмивані, вперед вуші повібивай-те, а потім учіть ґаздів розуму»).