Камінний хрест

Г а д к а — 1) думка; 2) згадка («прийшли їй на гадку слова старого Тимка»); 3) намір («здоймив руки вгору, як коли би мав гадку злетіти»); 4) сподівання, надія («термосив жінкою, як би не мав уже гадки пустити її живу з рук»; «не май, чоловіче, тої гадки, аби я тебе з рук пустив»).

Гадкувати — думати, міркувати («гадкувала собі баба»).

Г а й — нумо (спонукальний, заохочувальний вигук).

Гайнувати — 1) гуляти («ксьондзи гійкали на нарід, аби не пив, аби не гайнував»); 2) розтринькувати, марнотратити («була-с порєдна ґаздиня, тежко-с працувала, не гайнувала-с»).

Г а л а г а н — стара австрійська монета номіналом 4 крейцери.

Г алопа (рости) — швидко.

Гандри бити — байдикувати, ледарювати.

Г а н ц и г а — худа, стара шкапа.

Ганьбити — сварити, соромити.

Гаптах — «струнко» при військовій муштрі (нім. ЬаЬІ-асМ!).

Г а р а в у с — геть, по всьому («руки по лікті обрубав: лиш раз, два — та й руки гаравус!»).

Гаразд (у голові) — розум.

Гарак — ром («давай вудку, давай піво, давай гарак»).

Гарбата, гербата — чай.

Г а р у в а т и — тяжко без відпочинку працювати, надриватися на роботі.

Г а ч і — тут: сукняні штани.

Гезди — осьде, тутечки.

Гейби — наче, ніби, немов.

Г е л о т — невільник, раб.

Г е л т — добробут, гроші (нім. гіаз ОеШ; «був гелт» — був гарний час, добре велося).

Гет — цілком, зовсім (вказує на найвищий ступінь явища або дії: «гет дивно стало би Вам»).

Г и д н о — погано.

Г и н д е л ь — баришництво; лихварство; перекупництво («землю на гиндель пускають»; нім. гіег Напгіеі).

Гиндлювати — лихварити; перекуплювати («не гиндлюй зо мнов» — тут: «не торгуйся»).

Г и р ц ю в а т и — гарцювати.

Гиря — грива, кучма волосся на голові.

Гійкати — кричати «гей», поганяти коней; в переносному розумінні — наставляти, навчати, закликати, наказувати («ксьондзи гійкали на нарід, аби не пив»).

Гір — тут (нім. Ьіег).

Г л а — голка.

Глемедати — ковтати, жадібно їсти.

Г л и п н у т и — зиркнути, глянути.

Гноєна нива — угноєна, удобрена гноєм.

Г о — його.

Гобортка — жіноча білизна, різновид плахти; спідниця; взагалі одежа.

Г о д е н — здатний, спроможний («вже не годен ноги за со-бов волочити»).

Годити — 1) чекати («чекай, жди, годи, най люди прийдуть»); 2) допомагати («най пан Бог твоїм дітем годить»); 3) догоджати («старій дуже тяжко було їх годити в малій хаті»); 4) щастити («годило, у руки йшло, як з води йшло»); 5) мирити («дуже тяжко було їх годити в малій хаті»).

Годитись — домовлятись («їдь в інше село годитися»); погоджуватись («ті, що не годяться з попередними»).

Г о л ю к а т и — кричати.

Гол яр — перукар, цирульник («сходилися вони до голяра Тимка щонеділі і свята, аби голитися і підстригати чупер»).

Г о м і т — гомін.

Г о н и — чиєсь поле, за звичай вузьке та довге («говорив на четверо гонів заголосно»).

Гони короткі, не далекі — тут: залишок життєвого терміну («пиймо, брє, бо гони наші короткі»; «не далекі ваші гони, кості, як мечі, із шкіри вілазє»).

Г о р і в к а — горілка.

Г о р і в ч и н и й — п’яний.

Г о р н — димар, комин.

Гофа — подвір’я (тут — в’язниці; нім. гіег Ної).

Грань — жар, розжарене вугілля.

Грєдка — жердка під стелею для розвішування одежі; також полиця для посуду.

Грєнути — вдарити об землю («як тобов грєну, та й по нитці розлетишси, який же-с тєжкий»).

Грижіти(сь) — журитись, гризтися чимось, мати клопіт.

Г р і б — могила.

Грінка — скибка («укрій собі гріночку хліба»); шматок («на тобі, каже, грінку землі, але не пусти, тримай»).

Г р я д к а — те саме, що грєдка.

Г у л и т и — манити, приваблювати; дурити, обманювати («не йди, дурний, бо мама бреше, мама хоче чесати, та й гулить тебе»).

Гуляти — також: танцювати («хапайтеси за шиї та гуляйте нам тої польки»).

Г у р а г а н — ураган.

Г у р м а — юрба, натовп.

Гямба, гамба — пащека, рот («пий та й запри собі гамбу»; «таку маєш гямбу нехарапутну»).

Ґазда, ґаздиня — хазяїн, господар (-ка).

Ґатунок — тут також: 1) причина («на який ґатунок я маю на чужі приспі сидіти?»); 2) прохання («а вас, ґазди, я ще маю на два ґатунки просити»); 3) взагалі різновид будь-чого («все так, цілий ґатунок такий» — точнісінько так).

Ґвер — рушниця, гвинтівка.

Ґрасувати — скаженіти, казитись, знущатись, мучити, витоптувати душу по ночах («то ви собі затямте, як то гріх ґрасує, доки не відкуплений»).

Ґрейцір, ґрейцар — крейцер, дрібна монета (1/100 авст-ро-угорського гульдена).

Ґрешний — ґречний, шанобливий, чемний.

Ґудз — вузол; шукати ґудза — шукати привід до сварки («чьо ти собі ґудза зо мнов шукаєш?»).

Д — до.

Д а н е ц ь — танок.

Двигати — носити, нести.

Двір — панська економія.

Двірець — вокзал.

Дебля — ледве.

Деканальний соборчик — місцевий, регіональний церковний собор (деканат об’єднував декілька парафій). Делькотіти — труситись, тремтіти.

Деревище — домовина, труна.

Деревіти — застигати (від утоми, страху тощо); ставати твердим, як дерево; втрачати чутливість, терпнути, німіти.

Деревня — вироби з дерева («старі плуги, борони, драбинки, ярма; деревні отої немало призбиралося за п’ятдесятлітнє ґаздування»).

Деревце — новорічна або весільна смерічка.

Де се ні — візерунки, узори.

Дєдя, дьидя — батько, тато.

Дзелений — зелений.