Камінний хрест

Пунт — пункт («це перший пунт»; «це другий пунт»).

П у с т є к — пустун, шибеник («такий пустєк, що хату догори ногами здоймає»).

Путерія — міць, сила, дужість («чекаю, аби воно <дитина> убралоси в силу, аби путерії набрало»).

Пуцувати — чистити.

Пушка — пучка, дрібка.

Рабівник — грабіжник, злодій.

Р а д н и й — обраний односельцями член громадської ради села.

Раднійше — з більшим задоволенням, радістю.

Р ан т у х — (дешеве) тонке (біле) полотно; намітка; лантух.

Р а т а — частина сплачуваного боргу.

Ратиці вівернути — вмерти.

Рахмане, рахмани — міф. праведники, що, за уявленнями русинів, жили під землею, весь рік постилися і їли лише на Великдень.

Р е в е р е н д а — сутана.

Ревне — 1) ретельно, старанно; 2) щиро, зворушливо; 3) гірко, сумно, болісно; 4) рясно, густо; 5) ревниво.

Регула — правило.

Резиґнація — цілковита покірливість долі, (само)зречення («вона, як бідна милосердна сестра, з сумом і резиґнацією хоч чим-тим хотіла помогти нещасливим раненим»).

Рейвах — галас, гармидер.

Реперація — операція.

Репухатий — гладкий, череватий (зневажл.).

Речинець — строк, термін.

Решетина — свиняча пошесть.

Решта — кінець, по всьому («не моє — та й решта!»).

Рєд — уряд, провід; також: рядок («спишу, як у книжці, такими синіми рєдами»); порядок («тепер межи людьми нема рєду»); порядкування («ти мені не давай рєд у мої хаті»).

Рзати — іржати.

Ригороз — державний іспит на здобуття вченого ступеня.

Ринський — дві австрійські крони.

Риншток — рівчак для стікання дощової води.

Рискаль, рускаль — лопата, заступ.

Р и х т — право («ніхто до того рихту не має» — це нікого не стосується; буквально: ніхто не має права втручатись).

Рихтіг — справді, дійсно (нім. гісМі§).

Риципка — рецепт на ліки.

Різка (вода) — холодна («як різка вода в новий збанок»).

Ріхтувати — тут: 1) залякувати, починати бити («пана ріхтуеси знов на іншу моду; люшні не показуй, бо вмре відразу, але пужівном настраш»); 2) бити («стару за старі прошивки добре виріхтувати»); 3) обслуговувати («Марійка добре нас ріхтує»).

Розв’єзати (сон) — розтлумачити.

Розв’єзок — пояснення, тлумачення («дай мені розв’єзок на сон»).

Розвій — розвиток.

Розводити — заспокоювати, розраджувати.

Розволочувати — розбещувати, привчати волочитись («він нам діти розволочує»).

Розвора — жердина, якою подовжують віз («ходив поперед ворота з куснем грубої розвори»).

Розгорнений — роздягнутий, голий.

Роз’їсти — тут: загризти («якби ті де пес надибав, та й би роз’їв»).

Розказ — наказ, розпорядження.

Розкидають гроби — тут: розкопують могили (з метою ексгумації та розтину загиблих).

Розколібина — щілина, тріщина, розколина.

Розпосочити — потовкти, розтрощити; побити («на винне яблуко бих розпосочив»).

Розпукатись — розчахнутись («камінь, та й розпук би си із жєлю»); «розпукалася від кашлю» — кашляла, мало не луснула.

Розтручувати — розштовхувати, розганяти.

Розтулок — думка, розум («дав мені Бог такий розтулок у голові»).

Розфурєти — розкидати, розметати.

Розчіканий — пошматований.

Рубець — також: складка; шов; крайка (вузенька щільно виткана смужка по краях тканини, нерідко з іншої, грубішої пряжі).

Руй — мовчи (нім. гиЬе! — тихо!).

Р у м у н к а, р о м у н к а — румунська горілка.

Р у н т а т и — непокоїти, руйнувати, рушити, зачіпати; брати, красти.

Руснак — те саме, що русин (самоназва галицьких українців).

Рутенствувати — тут: поводитись, як за звичай, «по-рутенськи» (зневажл.).

Р у т е н с ь к и й — також: взагалі русинський, західноукраїнський.

Рутенці — за словами Франка, спільна назва частини освіченої, проте міщансько-буржуазної русинської інтеліґенції; тип місцевих (зокрема гуцульських) суспільно-політичних опортуністів.

Ряд — також: уряд, влада (див. Рєд).

Саля — зал.

с а м а н а т и — скидатись на кого («саманає на анархіста»).

с а м о л і в к а — одноголосний церковний хоровий спів.

с а р а к а — бідак, бідолаха.

Сардак, сардачина, сердачина — свита з грубого сукна.

с в е р щ о к — цвіркун.

с в и д о в и й — трохи недостиглий, недоспілий.

с в і д і м — свідомий («темний і не свідім»); обізнаний з чогось, знаючий щось («Богу душу винен і нічо не свідім!»).

с в і т и л о — ліхтар («дорогами тисячі світил в один шнур понасилювані»).

Світити (поле) — святити.

с е к в е р т а н т — збирач податків («ще не находивси такий секвертант, аби що з него стєг за податок»).

Сес, сесі, сеся — цей, ці, ця.

Си — відокремлена зворотна частка: -ся, -сь («най пан Ббог твоїм дітем годить, де си поступ’ють»; «та ще снив ми си недавно»; «най си діє, що хоче»; «зібрав я си та й іду»).

Сидіти через город — бути сусідою через город.

Сикати, сикнути — бризкати, бризнути.

Синя книжка службова — тут: посвідчення особи, яке видає сільський староста (війт) селянину, котрий залишає село.

С и ц е — так («сице рекомою» — так званою).

Сінник — матрац, набитий сіном або соломою.

Січкарня — соломорізка.

Сішки — стовпчики, на яких ставляться піч і лави в хаті.

С к а з и — огріхи (при оранні поля).

Скаменюшник — різновид чорта (назва походить від прокльону: а був би ти скам’янів!).

Скаправіти — загноїтись, закиснути — про очі («ти читаєш у книжках, аж скаправів-єс»).