Кар'єра лиходія

— Ось, ось, бачите! — знову заридала Гейзел з дикого тріумфу.— Я б їй сказала... я б пояснила, якби тільки вона мене спитала... але Келсі заявляла,— ковтнула сльози Гейзел,— що ноги в неї нібито взагалі не повинно бути. Що мати ногу неправильно, що її треба видалити — ніби то пухлина абощо. Я не слухала. То була маячня! Рей каже, що намагався втовкмачити їй трохи глузду. Казав, вона не знає, про що просить, що їй не сподобається лежати у шпиталі, як лежав він, коли зламав спину,— кілька місяців у гіпсі, свербіж, інфекція... Але він на неї не сердився. Казав, ходімо поможеш мені в садку. Старався відволікати. За словами поліції, вона спілкувалася з однодумцями в інтернеті. Ми й гадки не мали! Келсі було шістнадцять років, не могли ж ми лазити в її ноутбук? Та я б і не знала, що шукати.

— Вона говорила з вами на цю тему? — спитав Страйк.

— Поліція теж питала. Ні. Не можу пригадати, щоб вона вас згадувала, і Рей теж не пригадує. Просто... не ображайтесь, але я пам’ятаю справу Лули Лендрі, але вас тоді не запам’ятала — ні імені, ні вас самого. Але якби Келсі вас згадувала, я б не забула. У вас дивне ім’я — не ображайтесь.

— А що друзі? Вона багато часу проводила з ними?

— Друзів у неї майже не було. Келсі не була популярна. Вона всім у школі брехала, а діти такого не люблять, розумієте? Гі цькували. Гадали, що вона дивна. Келсі повсякчас сиділа вдома. Як вона при тому могла ходити на побачення з тим вигаданим Найлом — годі уявити.

Гнів Гейзел не здивував Страйка. Келсі стала незапланованим додатком до її ошатної оселі. А тепер на решту життя Гейзел матиме відчуття провини й горя, страху й жалю — великою мірою через те, що життя сестри обірвалося раніше, ніж та встигла перерости дивацтва, через які вони не ладнали.

— Ви не проти, якщо я скористаюся вбиральнею? — спитав Страйк. Гейзел кивнула, витираючи очі.

— Просто над нами, біля сходів.

Страйк спорожнив сечовий міхур, читаючи повішену в рамці над бачком подяку пожежнику Рею Вільямсу за «сміливий і похвальний вчинок». Страйк запідозрив, що повісила тут подяку Гейзел, а не сам Рей. Крім цього, нічого цікавого у ванній кімнаті не було. Ретельність і акуратність, помічені у вітальні, поширювалися на все, аж до шафки з ліками. З неї Страйк дізнався, що у Гейзел ще є менструації, що зубну пасту тут купують оптом і що у котрогось із пари геморой.

Страйк вийшов з ванної кімнати якомога тихіше. З-за зачинених дверей чулося тихе хропіння — Рей спав. Страйк зробив два рішучі кроки праворуч і опинився у кімнатці Келсі.

Все було дібрано за кольором — одним і тим самим відтінком бузкового: стіни, ковдра, абажур, фіранки. Страйк подумав, що навіть коли б і не бачив решти будинку, все одно зрозумів би, що лад серед хаосу тут впроваджено силоміць.

Велика коркова дошка на стіні не дозволяла з’явитися діркам від шпильок на стінах. Келсі захарастила дошку фотографіями гарненьких молодиків — Страйк вирішив, що це і є «Ван дайрекшн». Руки й ноги хлопців стирчали з дошки в різні боки. Найбільше уваги дісталося блондину. Окрім фотографій гурту, тут були вирізані з журналів песики, головно породи ши-цу, окремі слова, акроніми: «оккупай», «ФОМО», «вогніна». Також часто зустрічалося ім’я «Найл», Незрідка вписане у сердечко. Цей неохайний, хаотичний колаж розповідав про натуру цілком протилежну тій, що виражалася у ретельно заправленому ліжку й охайно викладеному бузковому килимку перед ним.

На вузькій книжковій полиці вирізнялася новизною книжка «Гурт „Ван дайрекшн" — вічно молоді: Наша офіційна історія участі в ,,Х-Факторі“». Також на полицях були книжки з серії «Сутінки», скринька для прикрас, якісь дрібнички, які навіть Гейзел не змогла розставити симетрично; пластикова таця з дешевою косметикою і кілька м’яких іграшок.

Розраховуючи на те, що Гейзел — жінка масивна і не зможе нечутно піднятися сходами, Страйк швиденько позазирав у шухляди. Звісно ж, усе цікаве поліція вже забрала: ноутбук, будь-які записки, телефонні номери чи імена, щоденник (якщо Келсі ще мала його після того, як Гейзел знайшла попередній). Але дещо й лишилося: пачка паперу, такого самого, як аркуш, на якому було написано листа до Страйка; стара «Нінтендо»; пакетик штучних нігтів; коробочка з гватемальскими «тривожними ляльками»; на дні нижньої шухляди тумбочки знайшлися в пухнастій косметичці кілька блістерів з пігулками. Страйк дістав їх: овальні капсули гірчично-жовтого кольору, назва ліків — «Аккутан». Один блістер він заховав у кишеню, далі засунув шухляду і пішов до шафи — неохайної і трохи затхлої. Келсі любила чорне і рожеве. Страйк швидко обмацав складки тканини, зазирнув у кишені, але не знайшов нічого, аж поки не дійшов до мішкуватої сукні. Тут він знайшов зібганий чи то лотерейний квиток, чи то номерок з гардеробу з цифрою «18».

Гейзел сиділа на тому самому місці, де її залишив Страйк. Він запідозрив, що міг би затриматися і вона б нічого не помітила. Коли він увійшов до кімнати, Гейзел навіть трохи підскочила. Вона знову плакала.

— Дякую, що прийшли,— нерозбірливо вимовила вона, стаючи на ноги.— Вибачте, я...