Кар'єра лиходія

— Ми з Келсі не дуже ладнали,— провадила Гейзел, ніби прочитавши Страйкові думки. Вона вказала нагору, куди пішов спати Рей, і по щоках її знову полилися сльози.— Він мав значно більше терпіння на її капризи й образи. Сам має дорослого сина, той працює за кордоном. Рей краще дає раду дітям, ніж я. А тоді до нас увірвалася поліція і почала допитувати Рея, ніби він... та він ніколи б, просто неможливо! Я йому так і сказала — це ніби якийсь страшний сон! Дивишся ото в новинах, як люди то просять дітей повернутися додому, то потрапляють під суд за речі, яких не робили... і навіть на думку не спаде, в житті не подумаєш... але ми навіть не знали, що вона зникла! Інакше б шукали. Але ж ми не знали! Поліція розпитувала Рея — де він був і бозна про що ще...

— Мені поліція сказала, що він тут ні до чого,— мовив Страйк.

— Тепер вони в це повірили,— озвалася крізь злі сльози Гейзел,— коли троє чоловіків їм сказали, що цілі вихідні Рей був з ними на парубочій вечірці й навіть фото надали на підтвердження!..

Гейзел навіть подумати не могла, що це цілком обґрунтовано — в зв’язку зі смертю Келсі допитувати чоловіка, який жив з нею під одним дахом. Страйк, який чув свідчення Британі Брокбенк і Рони Лейнг, і ще багатьох жінок у подібних обставинах, знав, що здебільшого ґвалтівники та вбивці жінок — не незнайомці в масках, які затягують жертву в темряву під сходами. То батьки, чоловіки, бойфренди мам і сестер...

Гейзел витерла сльози, які знов заструменіли по круглих щоках, а тоді раптом спитала:

— Але що ви зробили з її дурним листом?

— Моя помічниця поклала його в шухляду, де ми тримаємо незвичну кореспонденцію,— відповів Страйк.

— Поліція сказала, що ви їй не відповіли. Що то підробка — оті листи, які в неї знайшли.

— Це правда,— відповів Страйк.

— Тож людина, яка це зробила, знала, що Келсі цікавилася вами.

— Так,— відповів Страйк.

Гейзел енергійно висякалася, а далі спитала:

— То що, вип’єте чаю?

Страйк прийняв пропозицію винятково зі сподівання, що чай допоможе їй зібратися на думці. Щойно Гейзел вийшла, він зміг оглянути кімнату. В кутку поруч з ним на столику стояло єдине фото: усміхнена жінка років шістдесятьох у солом’яному брилику. Це, виснував Страйк, мама Гейзел і Келсі. Темна смужка на стільниці підказала, що поруч з цим фото раніше стояло інше, не даючи дешевому дереву вицвісти під сонцем у тому місці. Страйк вирішив, що там було шкільне фото Келсі — те, яке надрукували в газетах.

Повернулася Гейзел — з тацею, на якій були горнятка з чаєм і таріль печива. Коли вона акуратно поставила тацю на столик поруч з материним фото, Страйк сказав:

— Я чув, що у Келсі був хлопець.

— Брехня,— озвалася Гейзел, впавши назад у своє крісло.— Ще одна казочка про білого бичка.

— Чому ви так...

— Келсі сказала, що його звати Найл. Найл! Чесно.

З її очей знову полилися сльози. Страйк не дуже зрозумів, чому хлопця Келсі не могли звати Найлом, і Гейзел помітила цей подив.

— «Ван дайрекшн»,— пояснила вона з-під чергової серветки.

— Вибачте,— ще більше заплутався Страйк.— Я не...

— Та гурт! То гурт, який посів третє місце на «Х-факторі». Вона божеволіє — божеволіла — через них, а найбільше любила Найла Горана. Тож коли Келсі сказала, що познайомилася з хлопцем на ім’я Найл, який має вісімнадцять років і власний мотоцикл... що ми могли подумати?

— А! Зрозумів.

— Сказала, що зустріла його у психолога. Келсі, бачте, ходила до психолога. Клялася, що познайомилася з Найлом у приймальні, бо в нього померли тато й мама, точно як у неї. Ми й тіні того Найла не бачили. Я Реєві кажу: «Ну от, знову вигадує!», а він мені на те: «Та хай вигадує, аби щаслива». Але мені не подобалося, що вона бреше! — сердито додала Гейзел.— Келсі брехала просто ненастанно! Прийшла додому з пластиром на зап’ястку, каже, порізалася — а там татуювання «Ван дайрекшн»! Гляньте, сказала, що їде на практику, тільки гляньте... брехала, брехала і гляньте, до чого це її довело!

Значним, аж помітним зусиллям вона втримала нові сльози, стуливши тремкі губи й притиснувши до очей серветку. Глибоко зітхнувши, Гейзел сказала:

— У Рея є теорія. Він хотів розповісти поліції, але ті й слухати не схотіли — тільки питали, де він був, коли Келсі... Але у Рея є друг на ім’я Ричі, трохи підробляє садівником, і Келсі з Ричі знайома...

Теорію було викладено з величезною кількістю деталей і повторів. Страйк, звичний до просторікувань непрофесійних свідків, слухав уважно й терпляче.

З шухляди було видобуто фото, яке додатково показало Страйкові, що Рей таки був з трьома друзями на парубоцькій вечірці у Шоргемі-бай-Сі, коли було вбито Келсі, а також продемонструвало травми молодого Ричі. Ричі та Рей сиділи на рінистому березі біля квітучих приморських миколайчиків: усміхнені, з пивом, мружать очі під сонцем. На лисині у Рея блищав піт, кидаючи світло на опухле обличчя юного Ричі зі швами й синцями. На нозі в молодика був хірургічний чобіток.