Кар'єра лиходія

Очі Стефані нагадували дірки в пітьму, якої Страйк ще не бачив. З тим самим успіхом він міг запропонувати дівчині єдинорога: його пропозиція була безумством, чимось неосяжним. Неймовірно, але попри те, що то Віттакер душив її, дівчина вирвалася від Страйка, ніби він намагався її викрасти, кинулася до Віттакера, схилилася над ним, захищаючи. Покручене серце мотлялося на ланцюжку.

Віттакер дозволив Стефані себе підняти і розвернувся до Страйка, потираючи живіт у місці удару. Тоді за своїм маніакальним звичаєм почав кректати, мов стара баба. Віттакер переміг — вони обоє це зрозуміли. Стефані тулилася до нього, ніби до свого рятівника. Він запустив брудні пальці у волосся на її потилиці, смикнув до себе і поцілував, глибоко штовхаючи язика в її горлянку. Водночас Віттакер жестом звелів друзям, які все витріщалися на це видовище, сідати у фургон. Банджо сів за кермо.

— Побачимося, мамію,— прошепотів Віттакер до Страйка і штовхнув Стефані у фургон перед собою. Перш ніж дверцята зачинилися під кпини й непристойності від його друзів, Віттакер глянув Страйкові просто у вічі й знайомим жестом ворухнув рукою у повітрі — ніби щось різав. Вишкірився. Фургон поїхав геть.

Страйк раптом зрозумів, скільки навколо зібралося людей. Усі стояли й дивилися на нього з відсутнім виразом глядачів, яких заскочило зненацька увімкнене в залі світло. З вікон пабу теж досі витріщалися. Страйкові лишилося тільки запам’ятати номер побитого фургона, поки той не зник за рогом. Тоді він сердито покинув місце подій, і цікаві розступалися, щоб не стояти в нього на шляху.

42

I’m living for giving the devil his due.

Blue Oyster Cult, “Burnin for You”[36]

«У всіх буває лажа»,— сказав собі Страйк. Протягом кар’єри в армії йому теж не завжди таланило. Скільки не тренуйся, скільки не перевіряй обладнання, скільки не плануй — усе одно трапиться якась невдача і все спаплюжить. Одного разу в Боснії несправний мобільний скинув весь заряд, запустивши ланцюжок нещасливих подій, і врешті-решт Страйків друг мало не загинув, заїхавши не на ту вулицю у Мостарі.

Але це не змінювало того факту, що якби його підлеглий з відділу спеціальних розслідувань стежив за кимсь і притулився б до покинутого на тротуарі фургона, спершу не перевіривши, чи є там хто, Страйк добряче б його вишпетив, і дуже голосно. Він не планував бачитися з Віттакером лицем до лиця. Принаймні так Страйк собі казав, та по тверезих роздумах змушений був визнати, що його дії вказували на інше. Утомлений багатогодинним чеканням під вікнами Віттакерової квартири, він не дуже старався сховатися від поглядів з вікон пабу. І хоча Страйк не міг знати, що у фургоні Віттакер, тепер, озираючись назад, він відчував дикунську радість від того, що хоч ударив того виродка.

Боже, як йому кортіло дати паскуді прочухана! Злостивий сміх, масні пасма волосся, футболка «Слеєр», бридкий запах, зімкнуті на білій шиї пальці, кпини на тему мами: почуття, які збудив у Страйку Віттакер, належали йому вісімнадцятирічному. Той Страйк був радий бійці й чхати хотів на наслідки.

Та якщо не зважати на задоволення від побиття Віттакера, зустріч не принесла якоїсь значущої інформації. Хай як старався Страйк порівняти побачене з відомим раніше, за однією тільки зовнішністю не виходило ані впізнати Віттакера у тій кремезній постаті в шапці, ані сказати, що то не він. Темна постать, за якою Страйк гнався вулицями Сохо, не мала Віттакерових нечесаних патлів, але довге волосся можна зав’язати на потилиці чи сховати під шапку; той чоловік здавався дебелішим за Віттакера, але підбита куртка може додати об’єму. Так само ні про що не сказала детективу реакція Віттакера, коли той виявив Страйка біля фургона. Що більше Страйк про це думав, то важче йому було визначити: на злостивій пиці Віттакера читався тріумф — чи той останній жест, коли брудні пальці різали повітря, був тільки звичним комедіантством, порожньою погрозою, інфантильною помстою людини, яка за всяку ціну хоче лишитися найстрашнішою потворою.

Кажучи коротко, зустріч відкрила, що Віттакер і досі нарцисичний та жорстокий, а ще надала Страйкові два нові факти. Перший: Стефані засмутила Віттакера тим, що цікавилася Страйком. Він гадав, що причиною стало головно те, що колись Віттакер був йому за вітчима, але не можна було виключати, що спалах цікавості спричинило озвучене Віттакером бажання помсти чи згадка про здійснення цієї помсти. Другий: Віттакер нажив собі друзів чоловічої статі. Хоча Віттакер завжди незбагненним для Страйка чином причаровував жінок, скільки Страйк його знав, у чоловіків він викликав презирство й відразу. Представники його статі не терпіли Віттакерового фіглярства, сатанинських казочок, прагнення бути в усьому першим і, звісно, його дивного магнетизму для жіноцтва. Але тепер, здається, Віттакер завів таку собі команду, чоловіків, які ділилися з ним наркотиками і дозволяли собою попихати.