Кар'єра лиходія

— Та їх навіть видно не буде,— відповіла Робін і погладила підбор вказівним пальцем.— У них ще були платформи, але...— вона не договорила. Насправді Метью просто не подобалося, коли вона була надто висока.

— То що будемо робити з Джейсоном і Буревією? — спитала вона, повернула покришку на місце і сховала коробку в пакет.

— Ініціатива буде в тебе,— сказав Страйк.— Це ж ти з ними зв’язалася. Я втручатимуся за потреби.

— Ти ж розумієш,— ніяково спитала Робін,— що Джейсон розпитуватиме тебе про ногу? Він же гадає, що ти брешеш про те, як її втратив...

— Так, я знаю.

— Гаразд. Просто не хочу, щоб ти образився абощо.

— Гадаю, якось упораюся,— відповів Страйк, якого її занепокоєність насмішила.— Бити його не буду, якщо ти цього боїшся.

— Добре,— кивнула Робін,— бо судячи з фото, ти того Джейсона можеш навпіл перебити.

Пліч-о-пліч вони пройшли по Кінгз-роуд (Страйк курив) до входу в галерею, що містився трохи осторонь вулиці, за статуєю сера Ганса Слоуна в панчохах і перуці. Пройшовши під аркою у стіні зі світлої цегли, Страйк і Робін увійшли до зеленого двору, який — коли прибрати гамір з прилеглої вулиці — міг би належати заміському маєтку. З трьох боків зелений квадрат оточували будівлі дев’ятнадцятого сторіччя. Попереду, у приміщенні, схожому на колишню казарму, розташувалася «Галерейна їдальня».

Страйк уявляв справді їдаленьку при галереї, а тепер зрозумів, що потрапив у набагато фешенебельніше місце. Він з жалем згадав про мінус на рахунку й обіцянку заплатити за цілий обід на чотири персони. Приміщення, в яке вони з Робін увійшли, було вузьке і довге; крізь арки в лівій стіні виднілася ще одна, більша зала. Білі скатертини, офіціанти в костюмах, високе склепіння стелі й витвори сучасного мистецтва на стінах посилили острах Страйка. Скільки ж доведеться заплатити? Метрдотель тим часом провів гостей до внутрішнього приміщення.

Пару, що її вони з Робін шукали, легко було помітити серед інших гостей — вишукано вбраних і здебільшого жіночої статі. Джейсон був довготелесий юнак з довгим носом, одягнений у джинси і кофту бордового кольору; здавалося, він просто втече, варто лише трохи налякати. Він уперся поглядом у серветку і нагадував розхристану чаплю. Буревія мала чорне каре, явно фарбоване, і товсті окуляри в чорній квадратній оправі. Тілесно вона являла собою протилежність Джейсону: бліда, огрядна, пастозна; маленькі глибоко посаджені очі здавалися родзинками серед тіста. Вбрана в чорну футболку з зображенням кольорового мультяшного поні, розтягнутого на чималих грудях, Буревія сиділа в інвалідному візку край столу. Перед обома лежали розгорнуті меню. Буревія вже замовила собі келих вина.

Помітивши Страйка й Робін, Буревія заусміхалася і коротким пальцем тицьнула Джейсона в плече. Хлопчик перелякано озирнувся; Страйк відзначив сильну асиметрію між його блакитними очима — одне око було десь на сантиметр вище за друге. Від цього вигляд у хлопця був дивно вразливий, ніби його доліплювали поспіхом.

— Привіт,— усміхнулася Робін і першому простягнула руку Джейсону.— Рада нарешті зустрітися.

— Привіт,— промимрив хлопець, даючи їй мляву долоню. Кинувши швидкий погляд на Страйка, він відвернувся і почервонів.

— О, добридень! — мовила Буревія, сама простягаючи руку Страйкові. Гі усмішка не згасла. Вона швидко від’їхала від столу на дюйм і запропонувала йому взяти стілець від сусіднього столу.— Чудовий заклад! Тут легко пересуватися, і працівники такі послужливі. Даруйте! — гукнула вона до офіціанта.— Можна нам ще два меню?

Страйк сів поруч з нею, Джейсон посунувся, звільняючи місце для Робін.

— Чарівний заклад, правда ж? — мовила Буревія, відпиваючи вина.— І персонал так допомагає з візком! Дуже приязні. Рекомендуватиму це місце на своєму сайті, я там саме складаю перелік інклюзивних закладів.

Джейсон схилився над меню, явно боячись звести на когось очі.

— Я йому сказала брати що захоче,— спокійно звернулася Буревія до Страйка.— Він не розуміє, які ви заробили статки на тих справах. Я йому казала, що преса платить силу-силенну грошей за саму тільки історію. Я так розумію, що ви тепер тільки цим і займаєтеся — розкриваєте дійсно гучні справи?

Страйк подумав про дірку на рахунку, «фешенебельний пентгауз» на горищі й нищівний ефект, справлений на його бізнес відрізаною ногою.

— Стараємося,— відповів він, не дивлячись на Робін.

Робін узяла найдешевший салат і воду. Буревія замовила закуски й основну справу і підбурила Джейсона зробити те саме, тоді зібрала у всіх меню і повернула їх офіціанту з виглядом ласкавої господині.

— Отже, Джейсоне...— почала Робін.

Буревія негайно перебила її, звертаючись до Страйка:

— Джейсон нервує. Він не подумав про можливі наслідки зустрічі з вами. Довелося вказати йому на них; ми день і ніч розмовляли по телефону, ви б тільки бачили ті рахунки! Треба б стягнути з вас компенсацію, ха-ха! Але насправді...

Вираз її обличчя раптом став серйозним.