Холістичне детективне агентство Дірка Джетлі

Це була одна з тих вулиць, по яких забудовники їздять у вихідні дні на своїх великих «Ягуарах» і пускають слину. На ній було багато вікторіанської промислової архітектури та коротка тераса часів пізнього Георга, і всі вони наче просили, щоб їх знесли та звільнили місце для нових міцних бетонних коробок. Агенти з продажу нерухомості блукали по цьому району голодними зграями, підозріло поглядаючи один на одного та тримаючи напоготові свої планшети.

Коли Річард зрештою знайшов будинок номер 33, той виявився затиснутим між 37 і 45. Він вимагав ремонту, хоча й не більшого, ніж сусідні будівлі. На першому поверсі було туристичне агентство, вітрина якого мала тріщину, а вицвілі рекламні плакати авіакомпанії BOAC уже, напевно, мали антикварну цінність. Двері біля агентства були пофарбовані яскраво-червоним; не дуже акуратно, але, принаймні, нещодавно. Біля дверей була кнопка зі зробленим акуратним почерком підписом «Домінік, уроки французької, четвертий поверх».

Але найбільш помітною деталлю дверей була зухвала та блискуча латунна табличка, що висіла посередині, і на якій було гравірування «Холістичне детективне агентство Дірка Джентлі». І більше нічого. Вона виглядала абсолютно новою — навіть гвинти, що тримали її на місці, досі блищали.

Річард штовхнув двері, вони відчинилися і він зазирнув усередину. За дверима був короткий затхлий коридор, у якому не було майже нічого, крім сходів нагору. Двері в кінці коридору майже не мали ознак того, що їх впродовж останніх років відчиняли, а до них були присунуті металеві стелажі, акваріум і велосипедна рама. Решта — стіни, підлога, сходи й та частина задніх дверей, яку було видно — все в спробі прикрасити якнайдешевше було колись пофарбовано сірим, але тепер фарба сильно вже обдерлася, а на сирій плямі біля стелі з'явилася пліснява.

Почувши сердиті голоси, він рушив по сходах і незабаром зміг розрізнити галас двох окремих гарячих суперечок, що відбувалися десь над ним.

Одна з суперечок припинилася раптово — принаймні, її половина — і після цього сходами назустріч протупотів огрядний сердитий чоловік у плащі. Друга половина тієї суперечки продовжувалася високо над ними потоком ображеної французької. Проходячи повз Річарда, чоловік сказав: «Не витрачайте гроші, чоловіче, це ошуканство», і зник у холодному ранці.

Інша суперечка була не така гучна. Коли Річард дійшов до коридору, десь грюкнули двері, і вона теж завершилася. Він подивився на найближчі відчинені двері. Вони вели до маленької приймальні. Внутрішні двері, що вели далі, були зачинені. Молода дівчина з гладким обличчям і в дешевому синьому піджаку виймала з шухляди стола косметику та кидала її собі в сумочку.

— Це детективне агентство? — нерішуче спитав її Річард.

Прикусивши губу й не підводячи погляду дівчина кивнула.

— А пан Джентлі на місці?

— Можливо, — сказала вона, відкинувши назад волосся, яке було надто кучеряве, щоб його можна було відкинути як слід. — А може й ні. Я не можу цього сказати. Не моя це справа — знати, де він є. Відтепер місце його знаходження — виключно його справа.

Вона вийняла останню пляшечку з лаком для нігтів і різко закрила шухляду. Товста книга, що стояла в шухляді сторч, не дала шухляді засунутися. Дівчина ще раз спробувала стукнути по шухляді, але марно. Тоді вона вийняла книгу, вирвала з неї частину сторінок і знову поклала в шухляду. Тепер шухляда закрилася легко.

— Ви його секретарка? — запитав Річард.

— Я його колишня секретарка і не збираюся цього міняти, — сказала вона, рішуче закриваючи свою сумочку. — Якщо він воліє витрачати гроші на дурні дорогі таблички замість мені сплатити, то нехай так і робить. Ґречно дякую, але я цього не терпітиму. Добре для бізнесу, а як же! Добре для бізнесу — відповідати як слід на телефонні дзвінки, тож побачимо, як та латунна табличка з цим впорається. А тепер перепрошую, але я хочу бігти звідси.

Річард зробив крок убік, і вона вибігла.

— І скатертю дорога! — крикнув голос із кабінету.

Задзвонив телефон, і слухавка була миттєво взята.

— Так? — роздратовано спитав голос у внутрішньому кабінеті.

Дівчина повернулася по забутий шалик, але тихенько, щоб колишній роботодавець не почув. А потім пішла остаточно.

— Так, це холістичне детективне агентство Дірка Джентлі. Чим ми можемо вам допомогти?

Потік французької нагорі вщухнув. Настала напружена тиша.

Голос у кабінеті казав:

— Так, пані Сандерленд, правильно, важкі розлучення — одна з наших спеціалізацій.

Потім була пауза.

— Так, дякую вам, пані Сандерленд, але не настільки важкі, — слухавка була покладена на телефон, але відразу задзвонив інший.

Річард оглянув маленьку похмуру кімнату. В ній майже нічого не було. Пошарпаний стіл з дешевою стільницею, стара сіра шафа для каталогів, темно-зелений бляшаний кошик для сміття. На стіні висів плакат гурту «Дюран Дюран», на якому хтось квапливо написав червоним маркером: «Зніміть це, будь ласка».

Нижче іншим почерком було написано: «Ні».

Ще нижче перша людина дописала: «Наполегливо прошу зняти це».

Ще нижче друга людина написала: «Не зніму!»

Ще нижче: «Вас звільнено!»