Холістичне детективне агентство Дірка Джетлі

— То яка, — зрештою сказав він, — в усьому цьому роль юного Мак-Даффа?

— Ну, Ґордон призначив мене писати велику програму для Apple Macintosh. Фінансові таблиці, бухгалтерських облік, тощо; потужну, легку для використання, з графікою. Я спитав його, що саме він хоче в ній мати, а він просто сказав «Усе. Я хочу мати для тієї машини першокласне програмне забезпечення для бізнесу, яке і співає, і танцює». А оскільки настрій у мене був тоді дещо примхливий, я сприйняв ці його слова буквально.

— Розумієте, послідовність чисел може репрезентувати що завгодно: форму будь-якої поверхні, динаміку якого-небудь процесу, тощо. А бухгалтерський облік будь-якої компанії, зрештою, є просто послідовністю чисел. То я й написав програму, яка бере ці числа та робить із ними те, що ви накажете. Якщо вам потрібна діаграма зі стовпчиками — намалює діаграму зі стовпчиками, хочете кругову діаграму або графік — вона намалює їх. Якщо ви хочете, щоб із кругової діаграми вистрибнула танцюристка та відволікла від чисел, які на цій діаграмі зображені — програма і це вміє. Або ж ви можете перетворити свої числа, скажімо, на зграю чайок, і те, як вони вишикувалися та як машуть крилами, буде залежати від показників роботи різних відділів вашої компанії. Це чудово для створення корпоративних логотипів, які дійсно щось символізують.

— Але найдурнішим з усього, що ви могли побажати, було перетворення ваших бухгалтерських звітів на музику. Ну, тобто, це я вважав це дурницею. А корпоративний світ зшаленів від цього.

Редж уважно дивився на нього поверх шматочка моркви, акуратно наштрикнутого на кінець виделки, але не перебивав.

— Розумієте, будь-який аспект музики можна виразити послідовністю чисел, — завзято розповідав Річард. — Числа можуть означати висоту нот, тривалість нот, акорди, тощо.

— Ви маєте на увазі мелодію, — сказав Редж. Морква досі залишалася на місці.

Річард широко посміхнувся.

— «Мелодія» — досить непогане слово для цього. Треба його запам'ятати.

— Воно допоможе вам легше пояснювати щось іншим, — Редж поклав моркву на тарілку, не скуштувавши. — То на цю програму чекав успіх? — спитав він.

— У нашій країні успіх був не дуже великий. Річні звіти більшості британських компаній звучали як похоронний марш з «Саула», але в Японії всі злетілися на програму, як мухи на мед. Вона створила для багатьох компаній гімни, які починалися добре, але якщо ви маєте схильність до критики, то могли б сказати, що наприкінці вони ставали надто гучні та верескливі. Дуже гарні продажі були у Штатах, що з комерційної точки зору було найголовнішим. Хоча наразі мені найцікавіше, що станеться, якщо прибрати звідти бухгалтерію. Перетворити тріпотіння крил ластівки безпосередньо в музику. Що тоді почуєш? За словами Ґордона, на звук касових апаратів у такому випадку не слід розраховувати.

— Дивовижно, просто дивовижно, — сказав Редж і поклав, нарешті, шматочок моркви в рот. Він розвернувся й нахилився вперед, щоб звернутися до своєї нової подружки.

— Воткін програв, — оголосив він. — Морква побила всі рекорди. Вибачте, Воткіне, але яким би ви не були бридким, боюсь, морква вас випередила.

Дівчинка засміялася вже не так напружено, як раніше, й усміхнулася йому.

Воткін намагався сприймати це по-доброму, але коли його очі натрапляли на Реджа, було зрозуміло, що він був більше звиклий бентежити інших, аніж потрапляти в незручне становище самому.

— Татку, будь ласка, тепер можна? — ставши трохи впевненішою, дівчинка змогла заговорити.

— Пізніше, — наполягав батько.

— Пізніше вже настало. Я стежила за часом.

— Ну… — завагавшись, він програв.

— Ми були в Греції, — тихо, але захоплено оголосила дівчинка.

— О, в Греції? — сказав, кивнувши, Воткін. — Це ж треба. У Греції взагалі, чи в якомусь конкретному місці?

— На Патмосі, — впевнено сказала вона. — Там було красиво. Я думаю, що Патмос — найкрасивіше місце в усьому світі. От тільки порому не було тоді, коли він мав бути. Не було. Я стежила за часом. Ми спізнилися на літак, але я не засмутилася.

— А, Патмос, зрозуміло, — сказав Воткін, помітно пожвавівши від цієї новини. — Що ж, вам треба зрозуміти, юна пані, що греки, не задовольняючись тим, що їм належить найвидатніша культура античності, також стали авторами найкращого, а дехто каже, що навіть єдиного в своєму роді витвору творчої вигадки цього століття. Я звісно, маю на увазі розклад руху грецьких поромів. Грандіозний політ фантазії. З цим погодиться будь-хто, хто подорожував Егейським морем. Напевно.

Дівчинка нахмурилася.

— Я знайшла горщик, — сказала вона.

— Напевно, нічого особливого, — перебив її батько. — Ви ж розумієте, як воно. Кожний, хто вперше їде до Греції, вважає, що знайшов щось важливе, так? Ха-ха.

Усі за столом кивали. Це була правда. Неприємна, але правда.

— Я знайшла його в гавані, — сказала дівчинка, — у воді. Коли ми чекали на клятий паром.

— Саро! Я ж казав тобі…