Хребет Дракона

Але віра переселенців Ішари, посилена магією в їхній землі, проявила дещо дивовижне. Цим нападом Кловус продемонстрував силу свого відносно незначного божка, навіть далеко від дому. Маючи ці докази, він отримував важелі наполягати на тому, щоб емпра продовжила зведення храму Маґніфіка в Сереполі. Коли будівництво завершиться, Маґніфіка стане найдивовижнішою спорудою, яку коли-небудь зводили люди, і в ній розмістяться найпотужніші божки з будь-коли проявлених... якщо вперта емпра взагалі дозволить закінчити будівництво.

Проте, зайнявши трон три десятиліття тому, молода Ілуріс зупинила будівництво, на превелике розчарування жерців. Спочатку як виправдання вона використала війну проти Співдружності, а кожного наступного року вигадувала інші причини. З нею завжди було складно...

На другий день подорожі додому води стали неспокійними, що передвіщало наближення шторму, і Кловус визнав, що було розумно надалі зміцнювати божка. Матроси, які зголосилися добровільно, стояли в черзі біля золотого жолоба, передаючи один одному ніж. Члени екіпажу різали передпліччя та проливали кров у чашу, збираючи достатньо крові, щоб задовольнити божество.

Кловус вів їх у молитвах.

— Почуй нас, убережи нас.

— Почуй нас, убережи нас.

Він побачив, що корабельні лікарі, які тихо розмовляли між собою, занепокоєні станом важко пораненого солдата, який кашляв і бився в конвульсіях на палубі. Вони стали перед ним на коліна, їхній одяг був вкритий плямами його крові. Вони обгорнули глибоку рану від меча на його боці смужками льону, але пов’язка набухла червоним. Кловус знав, що чоловік доживає останні хвилини.

Жрець відійшов від чаші для збору крові, узяв ножа в когось із моряків, що різали собі руки.

— Мені це потрібно. — Тримаючи мокрий клинок, він підійшов до чоловіка при смерті. У своєму синьому каптані він навис над солдатом, який стікав кров’ю, і простягнув до нього руку. Кловус тихо спитав корабельних лікарів:

— Він має бодай якісь шанси?

Вони похитали головами.

Поранений підняв голову. Хоча він ледве міг бачити, його очі пильно дивилися в очі жерця. Він важко вимовив:

— Віддайте мене божку. Будь ласка.

Саме цього сподівався Кловус. Навіть якби чоловік не запропонував цього, жрець узяв би справу у свої руки. Він сказав вмираючому солдату:

— Ти хоробрий чоловік, і це гідна жертва. — Він покликав двох моряків, які стояли біля жертовного жолоба. — Допоможіть мені його перенести. Хутчіш! Якщо ми не зробимо цього, перш ніж він помре, найбільша сила буде змарнована даремно.

Поранений чоловік застогнав, коли його підняли з місця, де він лежав.

— Тихенько, — прошепотів один із моряків. — Обережно.

— У нас немає часу бути обережними, — мовив Кловус. — Кров мертвої людини — значно слабша жертва. Хутко.

Змушені обрати швидкість, а не обережність, матроси понесли чоловіка до чаші, полишивши купу просякнутих кров’ю ганчірок. Коли жрець підтримав помираючого чоловіка за плечі, моряки відійшли.

Солдат хрипів і смикався. Кловус схопив його сплутане волосся, смикнув голову назад і нахилив його над золотим жолобом. Швидким рухом жертовного ножа він перерізав горло і дозволив чоловікові випустити разом з кров’ю й останні краплі свого життя вниз у трюм.

— Почуй нас, убережи нас.

Божок всотав кров, магію і силу. Сам корабель, здавалося, переповнився втіхою сутності від такого несподіваного бенкету. Коли мертвий чоловік обм’як, Кловус подивився на свої липкі пальці. Він поклав його перерізаним горлом на жолоб, щоб не змарнувати ані краплі, поки солдату більше нічого буде віддавати.

Коли в тілі не залишилося більше крові, Кловус звернувся до моряків:

— Він запропонував усе, що мав. Божок оцінив жертву.

Відчувши, що до корабля повертається потужна сила, випромінювана божеством у трюмі, солдати заходилися святкувати. Військовий корабель продовжив свій шлях у відкритому морі до Ішари, а жрець глибоко вдихнув, відчуваючи запах солоного повітря і перемоги замість нудотливого металічного запаху крові.

8

З гостроверхої вежі свого палацу емпра Ілуріс дивилася на кипучу діяльність у гавані Сереполя, столиці Ішари. У водах гавані курсували численні рибальські човни, торговельні кораблі та озброєні патрульні судна, але вона досі не побачила жодних ознак військового корабля, яким керував жрець Кловус.

Клятий дурень намагався розпочати війну!

Вона доручила своїм вірним охоронцям з Яструбиної варти повідомити її, щойно корабель негідника повернеться у води Ішари. Вона хотіла роздерти головного жерця на клапті за те, що він вчинив, але політика завадить їй це зробити. З огляду на полум’я, яке він роздмухував серед людей, цілком можливо, що Кловуса навіть вітатимуть удома як героя. Хоча її правління було відзначено десятиліттями миру, який вона вважала великим досягненням, деякі ішаранці дійсно хотіли війни, на противагу процвітанню, яке вона принесла цій землі.