Хребет Дракона

— Просто вбити конаґа їм було не достатньо, — сказав Уто. — Ці тварюки мали показати нам свою зневагу. Тепер ви бачите справжню натуру тих, з ким хотів об’єднатися ваш батько? Ось хто наші справжні вороги, а не якась прадавня легенда про похованого дракона.

Мандан притиснувся обличчям до грудей Хороброго, це трохи заглушило його ридання.

Два інших Хоробрих на острові увірвалися в кімнату конаґа. Смаглявий, з поцяткованим віспою лицем Ґант заревів:

— Я сам уб’ю їх усіх!

Клеа холодним голосом відказала:

— Ні, ми вб’ємо їх усі разом.

— Попереду багато вбивств, — погодився Уто, — але спершу ми повинні відправити королевича Мандана в безпечне місце. Що, як ішаранці привезли з собою божка? Це може бути лише першим кроком значно більшого нападу. Нам потрібно забрати його з цього острова і повернути до Остерри, щоб ми могли спланувати наступні дії.

— Я хочу вибратися звідси, — простогнав юнак. — Я хочу додому.

Уто віддер королевича від себе. Майдан тремтів, виглядав розгубленим і безпорадним, але Хоробрий змусив юнака подивитися на понівечене тіло батька, кров на простирадлах, стінах і навіть на стелі. Королевич повинен запам’ятати кожну деталь.

— Це жахлива зрада, але що, як вони мають намір учинити ще гірше? Усім нам? Навіть цей шторм вони могли викликати своєю магією. — Уто похитав головою, потім гаркнув на двох Хоробрих. — Виведіть Мандана звідси. — Він знизив голос, щоб підкреслити свої слова. — Тепер конаґом є він.

Глибоке розуміння промайнуло поміж Хоробрими, коли вони усвідомили наслідки вбивства конаґа Конндура, хоча навіть товариші не здогадувалися, що зробив сам Уто, аби це влаштувати. Інші Хоробрі також протистояли будь-якому можливому союзу з ішаранцями, проте він не був упевнений, що вони пішли би на те, на що він пішов. Однак це вже не мало значення. Уто натягнув тятиву можливостей і випустив стрілу долі. Повернути все назад було неможливо.

Після сьогоднішньої ночі Співдружність ніколи не погодиться на мир із ішаранцями.

З поширенням звістки про вбивство конаґа сповнені бажанням помсти солдати вискакували з казарм і бігли через вкритий брудом двір до донжона. Звуки боїв на мечах лунали в головному залі та в коридорах. Уто очікував, що більшість ішаранців буде вбито протягом наступної години, але вони виявилися хитрими та відчайдушними. Деяким, можливо, вдасться утекти.

Він таємно поверне Мандана на флагман, але не тільки задля безпеки молодого чоловіка, а й для того, щоб запущена ним стріла летіла далі. Королевичу не можна було дозволити залишитися, інакше він міг би задати надто багато питань.

Прибігли двоє солдатів Конндура. Зблідлі і важко дихаючи, вони вбігли до кімнати конаґа і зупинилися, слова застигли на їхніх вустах, коли вони побачили криваву розправу. Один солдат відвернувся і закрив очі, здригаючись.

— Доповідайте! — гаркнув Уто.

Солдат важко ковтнув.

— Ми отримали звістку від тих, хто на даху, де був важкий бій. Неясно тільки, вижила емпра чи ні.

Хоч і здивований, Уто не зміг приховати задоволення.

— Було би добре, якби вона померла. На неї напали?

Солдат здавався розгубленим.

— Але ж... свідки сказали, що саме ви намагалися вбити емпру. Як вийшло так, що ви тут?

Уто, охоплений нетерпінням, був готовий ударити цього чоловіка.

— Не верзи дурниць. Я був тут, відколи королевич знайшов свого батька. Як я міг бути на даху? Там досі триває бій?

— Караульний Ослер та солдати його гарнізону сміливо билися, але сам Ослер мертвий, як і багато наших солдатів. Аби не потрапити в полон, асасин перестрибнув через стіну та шугонув униз зі скелі. Він мертвий. Але свідки... ми думали, що це були ви. Навіть наші люди бачили...

Уто зціпив зуби, намагаючись зрозуміти, про що лепече солдат.

— Хотілося б мені убити Ілуріс, але я не можу приписати цю заслугу собі. — Він почав різко віддавати накази, не чекаючи, поки потрясіння паралізує солдата. — Коли сьогодні захопите ішаранців, теж скидайте їх зі скелі. Згодуйте їх рифам. Вони всі повинні вмерти.

Він повернувся до двох Хоробрих, які напоготові стояли в коридорі, що повнився густим запахом крові.

— Ґанте, Клеа, за мною! Ми будемо супроводжувати Мандана до корабля, захистимо його ціною власних життів. Ми також... — Його голос урвався, коли почуття провини захлеснуло його, але він загнав його назад, відгородившись стіною рішучості. — Ми також повинні взяти тіло конаґа. Ми не можемо залишити його тут. Його понівечили. Що ще можуть зробити з останками ці тварини? Конндур, мій дорогий Конндур, повинен повернутися додому, до Остерри.

Ґант видав низький рик.

— Народ Співдружності повинен побачити, що з ним вчинили ці чудовиська. Мій лорд Кейд очолить заклик до помсти по всій країні.

Уто збагнув, що те, як відреагують на останні події, теж є надзвичайно важливим. Так, він може працювати з Кейдом.

Прийнявши на себе цю тяжку місію, двоє Хоробрих зібрали частини тіла конаґа Конндура, поклали їх до тулуба і загорнули в довге простирадло. Вони склали руки і ноги в окремий пакунок.