Хребет Дракона

Усього кілька років тому їхніми найбільшими проблемами були можливі заворушення або навіть громадянська війна в Судеррі, оскільки зовсім юного короля Буллтона позбавили престолу, групу продажних регентів відправили у вигнання, а Адана Старфолла визнали новим королем. Ніхто ніколи не сподівався, та й не хотів, аби повернулася жорстока раса творців.

Адан вважав своє прикрашене крісло занадто незручним, тому походжав кімнатою.

— Навіщо Лютим повертатися зараз, по двох тисячах років? Увесь цей час вони переховувалися? Відновлювалися?

Пенда поглянула на нього:

— Вони повернулися, бо прагнуть вести війну, що змінить світ.

— Кра, можливо, вони мають намір самі спричинити війну, — пробурмотів Гейл. — Ти знаєш легенди. Їм потрібно розбудити похованого дракона і вбити його, тоді Кур повернеться, врятує обраних та створить світ наново.

— Я не бачу жодної користі для людей, — пробурмотів у відповідь Адан.

— Хто б із них не виграв, ми програємо, — сказала леді Іллох, огрядна вдова середніх літ, яка керувала своїм повітом надзвичайно вправно.

— Чому піщані Люті хочуть нас у союзники? — запитав Адан. — Що ми можемо їм запропонувати? Ви всі бачили, як вони викликали пилову бурю.

— А крижані Люті кращі чи гірші? — запитав Гейл. — Навіщо нам когось обирати, якщо ми в будь-якому випадку приречені?

Пенда скептично звела брови. На стійці Ксар залопотів крилами і нахилився вперед, щоб поглянути на них гранованими очима, наче не погоджувався із кожним вимовленим словом. Сидячи на стільці поруч із зеленим ска, Гом кинув на нього погляд, потім повернувся до письма, наздоганяючи розмову.

Гейл Орр постукав своєю здоровою рукою по стільниці.

— Можливо, племена Утауків могли б відправитися в пустелю і подивитися, що піщані Люті роблять там у своїй Печі. Ми могли б сказати, що намагаємося розпочати торгівлю, і це навіть може бути правдою.

— Ви можете відрядити туди експедицію, але не сподівайтеся, що ваші люди повернуться, — відказав лорд Буроні, який правив одним із великих повітів. Він приїхав у Баннрію на свято вина і відклав від’їзд через пилову бурю. — Ніхто не повертається з Печі.

— Якщо тільки Люті нам не допоможуть, — зазначив Адан, хоч його слова і не скидалися на правду. — Королева By не погрожувала, а лише попередила нас про можливу катастрофу. Вона просто хотіла поговорити.

— Так само, як павук не погрожує мусі, що літає біля його павутини, — промовила Пенда, малюючи довкруж свого серця коло. — Люті непокоять мене. Кра, від них наче... мене дрож всередині проймає. — Вона затремтіла від чогось, що відчувала, проте не могла визначити. Ксар примружився на своєму місці, підхопивши емоції Пенди через їхній сердечний зв’язок.

— Ми не можемо воювати з цілою расою, особливо якщо це Люті, — сказав лорд Адок, ветеран війни з гористого повіту. — Ми не знаємо, скільки в цьому легенди, а скільки — правди, зате знаємо, що їхні війни спустошили землю. Ми витратили дві тисячі років на її зцілення, а їхні зруйновані міста все ще розкидані довкола. — Вираз його обличчя, досі кам’яний, став тепер непохитним. — Ця земля наша, Володарю, і я не прагну повертати її їм. Люті створили нас. Вони досі вважають себе нашими господарями?

— А якщо так? — запитав Адан. Така можливість викликала в нього тривогу. — Що ми можемо з цим вдіяти?

Небо було густо всіяне зорями, коли Адан вийшов на відкритий оглядовий майданчик, але сьогоднішнього вечора Всесвіт не подарував йому спокою. Він провів незліченну кількість годин незліченної кількості ночей, шукаючи на небі візерунки і дозволяючи своїм думкам вільно блукати. Він був задоволений світом і своїм місцем у ньому, правлячи Судеррою разом з жінкою, яку кохав і яка невдовзі мала народити їхнього первістка. Він був тут новим королем, правителем, який в глибині душі знав, що буде справедливо обходитися зі своїм народом.

Коли він ріс королевичем у замку Конвера, то часто разом із батьком стояв на подібному оглядовому майданчику, спостерігаючи за смугами метеоритів. Старфолл. Зорепад. Його власне ім’я нагадувало ті часи. Тут, у південному королівстві, він вів ретельні записи про зірки, які світили в нього над головою, і писав листи батькові, описуючи, чим тутешні сузір’я відрізняються від тих, що були в Остеррі. Тепер йому неодмінно потрібно написати зовсім інший лист. Лист-попередження. Конаґ Конндур повинен дізнатися про повернення Лютих.

— Тобі більше подобається проводити ніч тут наодинці, а не в набагато більш затишному місці зі мною? — Пенда із Ксаром на плечі підійшла до нього в темряві. Тепер, коли Люті покинули місто, ска виглядав набагато спокійнішим. Жінка була одягнена у вільну білу сукню, зручне вбрання для ночі, яке здавалося ще спокусливішим через свою простоту. — Ходімо в наші покої, мій Старфолле.

— Навіть зірки не можуть суперничати з такою пропозицією. — Він поцілував її в щоку й дозволив губам трохи затриматися. Він відчув аромат лаванди та шавлії від мила, яким вона користувалася. — Гадаєш, дитя влаштує скандал, якщо ми кохатимемося?

Пенда взяла його за руку.